Англія в індійських горах

До Дальхузі (Dalhousie) ми попрямували з Амрітсара на автобусах. Пару годин на місцевому автобусі до Патханкота, там - виконання бажання №1 для цього місця (побачити "агресивні" авторикші), потім вперше в Індії я побачила висічений на камені написаний на стовпі розклад автобусів!

Трохи почекали, і з труднощами, не побоюся цього слова, влізли (!) в автобус на Дальхузі. Загалом, ще чотири години і ми на місці. Щоправда, була вже ніч, а гестхаус і готель у нас заброньовані не були. Але боги послали нам "пропонувальників готелю" просто до входу в автобус, так ми опинилися в нашому майбутньому житлі, про яке розповім пізніше, в пості про буття.

Вранці ми прокинулися, а в наше вікно дивиться ЦЕ:

Одного дня у нас була негода: туман - хоч в око стрель! Ось це його шматочок:

Дальхузі, яке я далі називатиму все ж таки Dalhousie, бо неймовірно ріже вухо цей слов'янський варіант, був заснований англійцями. Сюди вони тікали у пошуках прохолоди, коли наступало спекотне індійське літо.

Ось так будинки і стоять тут: зверху вниз, знизу вгору, на зелених схилах... Як бачите, тут - цивілізація: вежі, дороги, будинки, електрика врешті-решт.

Така собі Швейцарія... з мавпами. Але про них пізніше.

Знаєте, що в цій картинці дивно? Ну, дивно для Індії. На будинках НЕ плоскі дахи. Виявилось, це для того, аби сніг не залежувався.

А це моя улюблена місцева розвага - ігрові автомати. Я просто не вірила своїм очам, зустріти тут таке ретро. Пограти, на жаль, не вдалося, але для розваги мені вистачило і споглядання.

А це індійський фастфуд - puri/пурі. Обов'язково спробуйте при нагоді. Не скажу, що дуже смачно, просто дуже дивно.

Сенс такий: продавець бере порожні всередині кульки (які зараз загорнуті в плівку), продавлює їх пальцем і тим самим робить в них дірку, куди наливає "дал" – суп-пюре з сочевиці. Втім, начинка може бути різною, але невегетаріанських пурі я не зустрічала. В одній порції - від 4 до 6 кульок. Втім, завжди можна попросити добавки.

Далі ми зустріли тибетський храм:

Як новачкові відрізнити тибетський храм від індуїстського? Дуже просто! Тибетський - дуже чистий і доглянутий. І це після того, як нещодавно зустрінута нами індійська знайома сказала, що тибетці - "брудні"... Н-да... Різні у нас з індійцями уявлення про чистоту...

Це - теж частина індійсько-англійського містечка:

А цю фотографію я називаю осінь... Вона для мене дуже осіння...

В Dalhousie багато будинків з британською архітектурою. Вони вже старі, звичайно ж, але все одно виглядають дуже дивно.

Заклики... Даремні, звичайно ж...

А ось це теж належить тибетцям:

До речі, ви знали, що в буддизмі багато богів і дияволів? Тобто там не один Будда - у них багато всього!

Погляд у світле майбутнє:

Оскільки Брайан хворів, у Dalhousie ми багато не гуляли. Зате в один із днів потрапили в церкву, яка вартувала всіх прогулянок - церква St. Francis

Це церква з собаками, які живуть на її території, з маленьким зоопарком (папуги, миші), тваринним господарством (індики, кролі), городом (полуниця) і квітником!

Для нас це виглядало приблизно так: живеш-живеш, їси нудлси і дал, витріщаєшся на пурі, потім йдеш по вулиці і - ти вже в Англії, старій добрій Англії...

На церковному подвір'ї були сонячні годинники:

А це на вході в церкву: "Чистота - поруч з благочестям. Будь ласка, зніміть взуття всякий, хто до храму входить" (переклад літературний, вільний).

Цей містичний храм був відкритий і… порожній. Тому ми зайшли і посиділи в тиші. І якби у мене хтось запитав, як я собі уявляю храми в Англії, я б відповіла: "Ось так! "

В Індії Ісус завжди з гірляндою індуїстських кольорів на шиї... Ось вона - єдність релігій і вірувань. А ось ці краєвиди нагадали мені синагогу в Кочі. Знову помолившись всім богам, зі світлим почуттям на душі, ми вийшли з храму.

На виході нас зустріло повідомлення наступного характеру: "Бог - це любов, любов - це життя, Бог - це життя, а життя – прекрасне!". Складно з цим посперечатися...

Ще одна неймовірність для Індії - димова труба. Для чого слугувала будівля в епоху англійців, сказати важко, але зараз це - MoneyGram.

І ще одна місцева особливість індуїстських храмів - їхні верхівки. Таких ми не зустрічали ніде.

Ну і насамкінець - трохи мавп. Ось таких, з червоною мордою і такою ж кольору ще однією частиною тіла, потрібно бояться - вони агресивні.

За 10 днів перебування в Dalhousie ми зустріли аж п'ятьох білих туристів. Індійських туристів було, як і скрізь по країні, багато. Я взагалі починаю думати, що індійці подорожують дуже багато. А ви кажете, відстала країна третього світу...

Підсумовуючи, скажу, що в Dalhousie було непогано, але наступного разу ми туди поїдемо навряд чи...

Гарних нам індійських і англійських міст!