Ранок в чужому ліжку

Якщо ви не прихильниця зберігання цноти до весілля, не противниця гулянок, не переконана непитуща людина, одне слово, якщо ви нормальна жінка з нормальними середньостатистичними поглядами на життя, то вам однозначно знайома ситуація, коли з вечора ви з тих чи інших причин не потрапили додому і прокидаєтеся вранці у чужому ліжку. І не в ліжку подруги, котра вас прихистила у себе, а в ліжку чоловіка. З котрим ви, можливо, вчора й познайомились. І з котрим у вас (більше ніж ймовірно) минулої ночі був секс.

Для багатьох ранок, коли ти прокинулася у постелі мужчини, – це плацдарм для вправлянь у романтичних банальностях всіх різновидів. Пригадуєте, як це часто описують у любовних романах та мильних операх: вона прокидається, коли золотавий, ранній промінь сонця півдня Італії торкається її рожевої, свіжої, мов молодий персик, щічки. Вона потягається на шовковистих простирадлах, задоволено випростовуючи своє втомлене від любовних насолод тіло, і вдихає аромат лаванди, котрою наповнено його подушки. Коханого немає поряд, але вона чує, як у ванній кімнаті його білої двоповерхової вілли на березі моря шумить вода – це він бадьорить своє засмагле, досконало вирізьблене тіло професійного гравця в теніс під струменями чистої води. Вона пружно зістрибує з ліжка – відпочила, щаслива, – і одягає його білосніжну сорочку від Каваллі, котра пахне парфумами з останньої колекції Гуччі, і котру вчора вона так рвучко знімала з його ідеальних плечей, доки він звільняв її прекрасне тіло з параметрами 90-60-90 від дизайнерської сукні Валентино та від гіпюрової білизни "Ла Перла". На фоні грає легкий джаз. Доки вона милується пейзажем, що відкривається з велетенського, на всю стіну, вікна, до спальні, виконаної у м'яких бежевих тонах, заходить він – з його чорного густого волосся ще скрапує вода, його торс із пресом кубиками, обгорнутий білосніжним рушником з набору, котрий він купив за півтори тисячі євро під час останніх різдвяних покупок (а не поцупив у дешевому єгипетському готелі під час відпочинку з тещею і дітьми в "ол-інклюзів"). На його обличчі сяє білозуба посмішка. В його руках – таця, на котрій ваблять яскравими барвами яєчня, апельсиновий сік, підсмажені скоринки тостів і троянда у склянці води. Вона підбігає до нього, вони жбурляють цю тацю на персидський килим ручної роботи, падають на нього ж і, борюкаючись у сливовому джемі та роздушених фруктах, знову кохаються до нестями – прекрасні, молоді, свіжі, багаті, офігеннокрутіхеппіенд.

Всім знайома ця картина, чи не так. Але той, хто хоча б раз насправді прокидався у чужому ліжку, знає, яка вона – сувора реальність. А хто раптом не знає (бо може статись і так, що це хтось прокидається вранці у вашому ліжку і поспішає якомога швидше утекти додому, аби не згоріти від сорому, пригадавши вчорашні п'яні танці під Юрія Шатунова на вашій корпоративній вечірці), то я вам скажу – це брехня для підлітків та наївних романтичних дуреп. А сувора реальність – от вона. Насамперед, немає ніяких ранкових перевдягань у його сорочку. Ні від Каваллі, ні від Карапетяна з сусіднього ринку. Бо коли вранці ви прокидаєтесь у його квартирі-двушці за три зупинки автобуса від метро "Троєщина", на дивані з давно не праним набором постелі, ви – не оголена Даная, а досить навіть одягнена мадам, часто навіть у власній зіжмаканій сукні, котру вчора в п'яному угарі ваш тенісист (він же – зам бухгалтера з третього відділу) просто полінувався з вас зняти. Вашої щоки (теж зіжмаканої, як сукня, з чорними слідами підтьоків не змитої з вечора туші) торкається не промінь сонця, і не океанський бриз, а його напоєне парами випитого вчора портвейну важке дихання. Бо ваш лицар шумно спить поряд, і його білі й не засмаглі волохаті ноги, увінчані шкарпетками, одна з яких – із діркою, витикаються з-під ковдри. За стіною чути ревіння телевізора, шум чи то пилососа, чи то фена, і чиїсь роздратовані голоси.

За відсутності кави в ліжко і еротичного продовження минулої ночі, ви з огидою відвертаєтесь від особи, котра вчора після двох пляшок вина здавалася вам симпатичною, і вам хочеться стиснути голову руками, аби вона не вибухнула. Ви намагаєтесь пригадати, що було і чи було між вами щось взагалі, аби знати, чи вітатися тепер із ним в коридорах, і з відразою відчуваєте у роті присмак вчорашніх канапок з сьомгою з майонезом сумнівної свіжості. Не просто душ – звичайна зубна щітка здається вам зараз Божим даром. Намагаючись не розбудити свого Ромео, аби не дивитися при світлі дня на його пивний живіт і підозріло лисувату, як на 35 років, голову, ви вислизаєте з розкладного дивану і, гидливо переступаючи босими ногами по холодному лінолеуму, заходжуєтесь шукати предмети свого гардеробу. Коли ви навшпиньках йдете до вхідних дверей, потай молячись, аби зараз з сусідньої кімнати до вас не вийшла неочікувана особа (добре, якщо мама, гірше, якщо дружина), ваш ідальго несподівано виникає на порозі, сором'язливо натягаючи па себе простирадло, і мимрить щось на кшталт: "Я там тобі винен двадцятку за таксі…". Прощаєте йому усі гріхи разом з двадцяткою, похапцем обіцяєте "якось випити, поговорити" і розбита, невиспана і зла біжите на автобусну зупинку, щоб з неї – на метро, а там – на роботу…

У вас не так?.. Ви таки бачили вранці смажені яйця і свіжовичавлений сік у віллі на березі моря?.. Напишіть мені, благаю вас, моя адреса – у редакції. Напишіть і поділіться картою скарбів, завдяки якій вам вдалося знайти того тенісиста чи банкіра, про котрих так часто знімають красиве кіно, і котрих я жодного разу не бачила, прокидаючись вранці у чужому ліжку.