Авітаміноз

Страх в неукріплених інтелектом головах породжує маразм. Спочатку лідер парламентських регіоналів Єфремов, а за ним і решта блакитної братії, почали стверджувати наліво, і направо (а точніше, через газету Ахметова), що податковий майдан підприємців оплатили опальний російський олігарх-дисидент Березовський та мільярдер Сорос.

Тобто, Янукович з Азаровим, коли навідувалися у наметове містечко протестувальників, провели зустріч з "наймитами" Сороса і Березовського? Маразм. А святковий салют по факту цього візиту був організований кимось від влади, оскільки самі підприємці з'ясували, що ніхто з них на салютні залпи грошей не витрачав. Одні ниточки вели до віце-прем'єра, а інші – до блакитного депутата-перебіжчика. Отже, урядовці і регіонали салютували вуличним "тушкам" Березовського-Сороса? Подвійний маразм. Але це не зупинило партію стрункої вертикалі влади і, як каже Чечетов, партію колективного розуму.

І вже наступного дня цю версію творчо розвинули партійні побратими Єфремова: північно-африканський день гніву в Україні готують закордонні режисери. "До того ж встановлено, що "податковий Майдан" спонсорували Сорос і Березовський. Точніше, ту його частину, яку очолював Данилюк". Так фантомні страхи Єфремова почали обростати груповою істерією. Ось який переполох у владі викликало лише одне усне повідомлення, що підприємці та небайдужі громадяни вийдуть висловити своє захоплення курсом народних реформ і рештою покращень.

"Я вважаю, що це патологія, психічна патологія", - так керівник фонду "Відродження" пан Бистрицький прокоментував черговий наїзд на громадські організації. "Вони хочуть показати, що громадянське суспільство – це загроза. Ми вже чули про це"- зазначив керівник фонду. Так колись екс-прес-секретарка Колеснікова, а нині депутат Олена Бондаренко бідкалася, що журналісти, які здобувають освіту не в держінститутах, а на стипендії громадських організацій та фондів, то є потенційні "вороги народу", а як мінімум – вороги їх дуже народної партії:

"Навчати журналістів за чужі гроші рівносильне зрощуванню іноземної армії у власній державі... Якщо наші факультети журналістики, курси та журналістські програми навчання і далі будуть фінансуватися „соросоподобними", то ми і далі будемо програвати інформаційні війни...". Це була далеко не перша спроба перекласти проблеми з хворої голови на соросоподібну...

Як відомо з медицини різні маніакальні психози та інші патології загострюються саме під весну, у період авітамінозу та фізичного післязимового виснаження. Але це стосується виключно клінічних випадків - так званого "синдрому чєчєтова-болдирєва" До прикладу: Держдепартамент США у звіті про Україну зазначив високий рівень корупції. Український депутат-патріот Колесніченко цей звіт назвав повною маячнею і американську владу назвав "обкуреними нафталінщиками".

Але ж президент Янукович із трибуни також говорив про зростаючу корупцію, яка загрожує нацбезпеці! То за логікою Колесніченка ( тобто її відсутністю) виходить, що президент і голова їх спільної партії також нафталіну обнюхався і обкурився невідомих трав Межигір'я?..

Клініка клінікою, але чому ж донедавна відносно пристойні й адекватні люди з мандатами й портфелями раптово почали "маразматіти" просто на очах телеглядачів? Яка їх муха вкусила?

Чого вартує лишень інтелектуальна бесіда Яна Табачніка з Ганною Герман на соціально-просвітницькому каналі КРТ! Ця парочка таки "честь поімєла" по-повній програмі. За невідомими підрахунками Табачника-акордеоніста довкола влади тотальна цензура і вакуум правди - 0% телеканалів висвітлюють переможні і позитивні звершення їх партії і влади Януковича-Азарова, а от 85 % журналістів є «холуями» власників цих ТБ.

Перша нестиковка у даних та звивинах депутата Табачника полягає у тому, що коли є практично 85 % холуїв, то теоретично ця журналістсько-холуйська більшість мала б і Януковича з урядом, і Якова Піневичазокрема, зализати до повного хронічного запору. Власники ТБ лягли під владу, журналісти-холуї – під власників, а тут суцільна "крітіка, панімаєш".

Маразм гармоніста виявився заразним і повітряно-крапельним шляхом передався Ганні Герман, яка саме переживала своє чергове випробування – опускання із заступника Льовочкіна до рівня радника президента, який Льовочкіну підпорядковується. Скрегіт зубів Яна Табачника і його брехливу статистику Герман пропустила повз свої екс-журналістські вуха.

Закликала "золоту гармонь Росії" видихнути і take iteasy. І одразу ж видала нагора маразм власного виробництва – треба законом примусити журналістів декларувати свої прибутки/видатки, як це вимагають з держчиновників. Далі приправила цю "шизу" дрібкою неправди: ніби-то такий закон вже віддавна діє в Польщі.

Польські журналісти одразу ж висміяли цю, м'яко кажучи, неправду радника президента. Навіть першокласник знає різницю між журналістом, який найманою працею заробляє собі на життя, і депутатом-чиновником, якому зарплату, надбавки і пільги платиться із державного бюджету. А Ганна Миколаївна напевно здогадується, що той бюджет якраз і формується податками з усіх працюючих, у тому числі й журналістів. Годинник на зап'ясті Герман у ці хвилини зловісно виблискував промінчиками на десятки тисяч доларів.

Як тільки десь лунає черговий совковий клич заткнути "каму нада" глотку – одразу ж виринає Олена Бондаренко. Так було, коли Бондаренко закликала запровадити державний контроль над інтернетом. Потім екс-секретарка заткнула глотку усяким співакам, які мали законодавчі квоти на право в Україні співати українською по українському радіо.

Яке неподобство! Саме Бондаренко ці квоти для «мовнюків» скасувала своїм демократичним законом. І цього разу, після ініціативи Герман, Бондаренко знову не змовчала, а творчо розвинула ідею: "Я не розумію позиції, коли деякі журналісти ставлять себе в статус священної корови, яким можна всей при цьому вони нізащо не відповідають". Цікаво було би дізнатися в депутатки Олени: а телеведучий Ян Табачник – це також "священна корова", якій можна визначати хто в державі холуй, і він «нізащо не відповідатиме"?!

Якраз підсвідомий страх, що відповідати таки колись, а можливо й дуже скоро, таки доведеться і примушує "демократів і демократок» з біло-блакитної партії забувати не лише рамки пристойності, але й здоровий глузд. Не має вже часу й терпіння на маски. Боси дерибанять, а їм, "блакитній піхоті", доводиться щовечора в телевізорах "відмазувати" вищевертикальних "товаришів" і віддуватися за всю корупційну "камарилью" при президентові. Де ж справедливість та амортизація?!

Усі рядові партійці бачать, як їх "опустили" до парламентських роботів, котрі за депутатську зарплату втискають кнопку "за". Ось ці "солдати регіонів", які на самому низу "вертикалі влади" добре знають, що ними проголосовані закони дозволяють тим, хто вище по вертикалі, красти бюджетні мільярди. Що не кажіть, а мільярд таки чимось від мільйона відрізняється!

Але тим, що в кабміні та в кабінетах адміністрацій ризик народного гніву таки оплачують за найвищим тарифом роботу в "гарячій точці". A la guerre comme a la guerre! Високі ставки, великі страховки. Їх межигір'я захистять війська, гелікоптери вивезуть недоторканні тіла туди, де вже чекатимуть офшорні мільярди. А от рядовим кнопкодавамдоведеться «за какієта, Вася, капєйкі» нести повну відповідальність тут в Україні, на місці грабунку.

Як кажуть в народі: у страху очі великі. Якщо очі збільшуються від страхув одному місці, то сіра речовина в іншому місці відповідно зменшується – такий невблаганний закон збереження. Наростаюча істерія маразму виявилася банальним рефлексом самозбереження.

_________________________________________________________________________________

Читайте також:

Танці з вовками

Людина, яка вперше потрапить в Україну у часи розвиненого "регіоналізму" та побудови "русскава міра", гарантовано отримає культурний шок. Не лише від цін, хамства, бруду, джипів на тротуарах і ям на дорогах.