Людина, яка вперше потрапить в Україну у часи розвиненого "регіоналізму" та побудови "русскава міра", гарантовано отримає культурний шок. Не лише від цін, хамства, бруду, джипів на тротуарах і ям на дорогах.
Уже на шляху з бориспільського летовища до столиці туриста чекає міцний удар кирзаком по сірій речовині. Спочатку його зустріне здоровенний щит із фотографіями російського імператора Ніколая Второго і написом "прості нас Государь, заблудших чад твоїх", а вже за декілька сотень метрів – "вас вітає Бориспіль – батьківщина Чубинського, автора державного гімну України".
Ну і що має подумати іноземець у цю мить? Певно те, що гімн цих дивних українців починається словами "Боже царя храні…"? А якщо гостеві європейської столиці над Дніпром пощастить побачити й пофотографувати доволі традиційний хресний хід, що чорносотенним натовпом виповзає з Києво-Печерської Лаври – параліч розуму гарантовано. Колоритні персонажі бородато-бомжуватого вигляду, які несуть хоругви, російські прапори і транспаранти, мракобісні бабулі з іконками і портретами Ніколая ІІ, а ще пенсійного віку "юні ленінці" з компартійними прапорами і навіть портретами Сталіна.
Ті, хто розстрілювали, крокують поруч із тими, хто молиться на невинно убієнного самодержця Російської імперії. Ті, хто вбивали "Ніколая Кровавого" і всю його сім'ю, тепер хрестять лоба правою рукою, стискаючи лівою комуністичний стяг. Театр абсурду у 3D. Іноземний турист точно запідозрить, що усі ці хитрі українці якось причетні до цього вбивства і донині каються. От лишень зрозуміти б йому – ці ряжені й убогі - холопи государеві чи спадкоємці чекістів-розстрільників?
А далі іноземця зустріне сам Київ. Місто надто дорогих бутіків і дешевого алкоголю, пересувна виставка найдорожчого автопрому і найдешевшої проституції. Одним словом золотоверхий православно-духовний центр східної цивілізації.
Але вийде врешті чужинець на Хрещатик і заціпеніє на Майдані Незалежності від величі риштувань, багатоярусних конструкцій із труб під світло і сцену. Люди сунуть між машинами по проїжджій частині, бо всю центральну площу зайнято будівельно-концертними конструкціями приватного телеканалу для програми "Майданс".
Сама влада Києва, під керівництвом колишнього російського ветерана спецслужб, а нині українського кандидата в мери столиці від Партії регіонів, надала дозвіл захопити центральну площу столиці. І не лише дозвіл – виступила співорганізатором. Щити, турнікети, охоронці у спортивних костюмах та ватних куртках. Металеві труби, скрині, кабелі, пересувні камери-журавлі, причепи-генератори, вантажівки. Напевно, так виглядав колись знімальний майданчик голівудського фільму про кінець світу "2012".
Сотні змерзлих міліціонерів довкола і на прилеглих вуличках. Безліч радісної іногородньої молоді, що весело розпиває "півасік", матюкається і клацає прикольні фотки, в очікуванні найграндіознішого танцювального шоу країни. Чи достатньо усього цього, щоб остаточно переконати іноземця, що бразильські карнавали з танцюючим Ріо-де-Жанейро – це дитяча забавка у порівнянні із українською столицею танцю?
Можливо турист і повірить, що жити в Україні настільки стало "лучше, жити стало вєсєлєй", як казав прем’єр Азаров, що залишається тим комуністично-імперіалістичним нащадкам Ніколая Кровавого лише танцювати від щастя. Але навіть москвич Лазарєв і українка Тіна Ліберман-Кароль, які ведуть ці масові вправи з аеробіки, знають, що причина викидання мільйонів гривень на холодний весняний вітер – це політична технологія, яку реалізує хорошковський Інтер не заради танцювальних рейтингів та вродженої гігантоманії продюсерів каналу.
Це ж як треба боятися власного народу, який з протестами завжди виходить на центральний майдан! Убезпечити себе від цього майже тваринного страху – на таке й грошей не шкода. Монтаж і демонтаж настільки складні, що увесь технічний реманент залишається тут цілодобово і на весь танцювальний сезон. Тобто, до зимових морозів. А те, що хтось собі невідомо за які гроші і на яких законних підставах захопив центр столиці – по-цимбалах. Хочеш танцювати – танцюй! Не хочеш – пензлюй собі далі.
Цікаво, чи по завершенню цих танців прокуратура заведе кримінальні справи за пошкоджені гранітні плити та асфальт проти авторів "Майдансу"? А те, що у будні дні людей виганяють на проїжджу частину може треба трактувати, як умисне перекривання вулиці?
Якщо наш невідомий турист таки побачить ці фізично-танцювальні вправи на Майдані і його раптовий дощик зажене в готель – його чекатимуть і там танцювальні сюрпризи України. У нічному клубі при готелі під алкоголь йому танцюватимуть голі стриптизерки, яких президент рекламував у далекому Давосі. А якщо просто зависнути у готельному номері, відкрити міні-бар та "умікнути" телевізор, то іноземця може просто паралізувати із пультом в руках. На кожній телевізійній кнопці для нього будуть танцювати. Танцюю для тебе, танці з зірками, майдансую у натовпі. Уся нація співає, регоче і танцює.
Як це робити їх навчають московські телеведучі, яких вже списали на брухт московські телеканали. Хто добре танцює – розсудять московські "звьозди". Навчать гуморити, танцювати і співати. Російський медіа-простір вони вже затанцювали до дір – час затоптати "малоросійські" майдани. Тим більше, що місцеві владні реформатори за свою танцювальну безпеку платять чималі гонорари.
Повернеться наш заблуда-турист до свого закордонного дому і буде оповідати друзям про дивну країну Україну, де старі водять імперські піші паради автошляхами, а молодь на центральних площах міст масово танцює. Щасливий народ там, який навіть пісню склав собі народну: "я другой такой страни нє знаю, гдє так вольно дишит, пойот, танцуєт чєловєк".
_________________________________________________________________________________
Просто не відходь далеко від веселого телевізора. Відчувай себе "блондинкою в натурі"! Навіть медицина каже: тупий сміх продовжує життя тупому.