Андрухович по-китайськи. Рецензія

Суцільні цитати, алюзії, листування, наукові трактати, туристичні описи і кулінарні рецепти – ось те, з чого зроблений цей унікальний твір. Втім, "якби лауреата Нобелівської премії вибирав я, то це був би Мо Янь", як зауважив свого часу Кендзабуро Ое.

Щоб пояснити суть "Країни вина" Мо Яня українському читачеві, треба взяти для прикладу "канібальську" прозу Михайла Бриниха на зразок його роману про зомбі "Хліб з хрящами", або ще краще - "Перверзію" Юрія Андруховича, і змішати з іншою класикою авантюрного жанру. Адже головний герой цієї історії – так само, як персонажі згаданих авторів – сумний трікстер, гіркий п'яниця і невдалий коханець, а також вічний блукач чужими сюжетами, приречений шукати вчорашній день у літературі майбутнього. Цьому в автора сприяє детективний сюжет і струнка лінія кохання до партії, жінки і заодно алкоголю з іншими видами гастрономічного перелюбства. Жалюгідний і кумедний, бойовий і невпокорений, герой цього роману ніби змальований з кращих представників авантюрно-гумористичної літератури на зразок Енея і Донкіхота, Швейка і Буратіно.

Таким чином, перед нами історія слідчого з центру, який їхав до однієї промислової провінції у справі людожерства, а заїхав у класику світового абсурду. Крім прозорої генеалогії жанру до приємного подиву від знайомства з гротескною прозою автора "Країни вина" додається ціла низка тонізуючих сюжетних ходів – партійні бенкети із запеченими в меду хлопчиками в якості фірмової страви і мертвого віслюка вухами на десерт, а також інші зразки сюрреалізму з китайського провінційного життя. Партійні функціонери, жеручи немовлят, прагнуть омолодитися, натомість автор роману реанімує у такий спосіб міфологічні джерела народної літератури рідного краю.

Отже, "Країна вина" – це притча і алегорія вкупі з сатирою і пародією, а чи чергова сувенірна підробка для чужоземного читача? Адже "галюцинаторний реалізм" автора роману – це всього лише поєднання народних казок з історією і сучасністю. У такому разі предтечами Мо Яня варто вважати спочилих майстрів цього "нобелівського" жанру на кшталт Толстого і Гоголя, Котляревського і Гулака-Артемовського. Хай там як, але маємо екзотичну суміш маоїстських прокламацій із середньовічною еротикою, а також постмодерною іронією, настояну на класичних зразках ігрового декадансу і світової містики – від Гофмана і Гоголя до Бахтіна і Булгакова.

Тобто, з одного боку, маячня і суцільна містифікація, а з іншого – майстерна стилізація, памфлет і гротеск, що ріднить автора "Країни вина" з класиками "літератури пошуку коріння", як визначає жанр цього роману сучасна критика.

Присоединяйтесь также к группе ТСН.Блоги на facebook и следите за обновлениями раздела!