'Мо надо?

У передмові до першого з п'яти томів "неповної збірки творів" Дмитра Олександровича Прігова (1940-2007) - основоположника концептуалізму в російській літературі, найяскравішого представника поетичного андеграунду 1970-1980-х і художнього лідера актуального мистецтва у 1990-2000-х - його недаремно називають "Данте ХХ століття". Всі свої літературно-мистецькі проекти цей невтомний стахановець вірша і прози розглядав як матеріал для побудови особистого всесвіту посттравматичного (радянського) зразка.

Більш точно в "ідентифікаційному" сенсі виявилися видавці на чолі з чудовою Іриною Прохоровою, які розташували тексти Прігова за неканонічним зразком. В основу кожного тому покладені всі п'ять романів автора, написаних ним у 2000-і роки, які зумовлюють відбір його віршованих, драматичних, візуальних і перформативних творів. Відлік у першому томі під назвою "Монади" завершує опублікований посмертно роман "Катя китайська".

Ну, а починається все з поетичної класики. Крім різного роду суто теоретичних "повідомлень" і "передмов", її тут чимало. Ранньої, наприклад, з 70-х:

Только вымоешь посуду

Глядь – уж новая лежит

Уж какая тут свобода

Тут до старости б дожить

Правда, можно и не мыть

Да вот тут приходят разные

Говорят: посуда грязная –

Где уж тут свободе быть.

І пізньої, звичайно, з 90-х:

Жду я сына к себе в гости

Правда, сын – какой он гость

дашь ему, положим, кости

Он обгложет одну кость

Улыбнется, скажет тихо:

Что, старик, совсем уж плохо

С тобой

А?

Насправді, у Дмитра Олександровича Прігова в житті все було добре. І навіть смерть йому вдалася весела, прилюдна. Прігов помер напередодні чергового свого перформансу - його повинні були нести в шафі на 22-й поверх гуртожитку МДУ, а він при цьому мав виконувати лайливі частівки.

Помер він, звичайно, не весь - цілих п'ять томів нетлінних творів залишилося. Один вже вийшов, зустрічайте.