"До зірок": драма в оболонці космічної одіссеї

В український прокат вийшов фантастичний фільм "До зірок" (Ad Astra) Джеймса Грея — загорнута в оболонку космічної одіссеї історія стосунків і багаторічного нерозуміння батька та сина.Бред Пітт, який має за плечима десятки різних ролей, лиш зараз полетів у космос, рефлексуючи у невагомості не гірше за героя Макконахі у "Інтерстеларі" — і на цьому порівняння двох фільмів про космос не закінчуються.

Найближче майбутнє, і хоча справи на Землі не такі погані, як у фільмі Нолана (окей, достатньо порівнянь на один абзац), все ж потужні спалахи антиматерії невідомого походження ускладнюють життя жителям Землі — аж до загибелі людей. Вченим вдається з’ясувати — джерело спалахів десь на орбіті Сатурна, куди майже 30 років тому була відправлена шукати ознаки позаземного життя космічна експедиція і зникла через 16 років польоту.

Шукати її сліди — а також джерело спалахів — відправляють сина командира експедиції — майора Роя Макбрайда. Його батька військові вважають живим, ба більше — вірогідно причетним до шкідливих для Землі викидів антиматерії.

Перша половина фільму — це яскравий та масштабний опис подорожі Макбрайда-молодшого з Землі на Місяць, звідти — на Марс, потім — до краю нашої Галактики. Оскільки це вже другий абзац, то можна знову згадати про спільне з "Інтерстеллар" — оператора Хойте Ван Хойтема, який співпрацює з Крістофером Ноланом в останніх його проєктах і Просто. Феноменально. Знімає. Космос. Серйозно, хоч в "До зірок" лише одна екшн-сцена перестрілки військових з космічними піратами посеред місячної пустелі, а кульмінація відбувається на орбіті Сатурна — космос у стрічці в жодному разі не антураж, а рівноцінний герой розповіді.

Щоправда, другорядний — оскільки фільм доволі неочікувано припиняє бути черговою космічною одіссеєю і стає розповіддю про драму головного героя у стосунках з батьком, і як результат — з навколишнім світом. Макбрайд-старший — легендарний астронавт, взірець для багатьох нинішніх — завжди вважав роботу важливішою за все — і сина зокрема.

Можливо, саме тому Рой і став астронавтом також — аби все ж заслужити місце в серці батька. Він щодня складає тест на психологічну стабільність — тиск, пульс, дихання, відповіді на стандартні запитання робота. Але під час подорожі слідами батька він припиняє себе контролювати і переживає чи то катарсис, чи то помутніння, як капітан Уілард під час пошуків полковника Курца в "Апокаліпсис сьогодні" — чим далі від твердої землі, тим менше здорового глузду.

Фільм доволі неочікувано перестає бути черговою космічною одіссеєю і стає розповіддю про драму головного героя у стосунках з батьком, і як результат — з навколишнім світом

Кульмінація стрічки настільки важка, що місце, де відбувається драматична сцена між батьком і сином, вже немає значення — чи це орбіта Сатурна, чи прерія Дикого Заходу, чи джунглі В’єтнаму. Це історія про сина, який любив свого батька попри те, що той не відповідав взаємністю — не помічав людей поруч, шукав інопланетний розум на межі галактики.

Це той вибір, який щодня робимо ми усі — сім’я або робота, діти або ще трохи фрілансу, відпочинок або ще трохи роботи на вихідних. І усе заради доволі примарної мети, яка, зрештою, виявляється нісенітницею.

Фінал, щоправда, посилає доволі однозначні, як для космічного кіно, меседжі. "Я не впевнений у майбутньому, але не хвилююся. Я покладатимусь на близьких, як і вони на мене", — подумки промовляє герой і йде на побачення зі своєю колишньою дружиною, яка пішла від нього колись через його трудоголізм. Скільки б ти не марив космосом, безпечніше повернутись додому — і лишити зірки на безпечній відстані — у небі.