Челсі - Шахтар – 3:2. Тріумф і трагедія

Феноменальна безпрограшна серія "Шахтаря" перервалася. Перервалася  драматично, я б сказав - навіть трагічно. Загалом, це колись мало статися. Прикро, що сталося в самий непідходящий момент.

ЧЕЛСІ - ШАХТАР - 3:2. ОГЛЯД + ВІДЕО МАТЧУ

Проте й зараз, після невдалого  вояжу до Лондона, в гірників зберігаються чудові шанси на вихід до весняної частини Ліги чемпіонів. Усе ще в  руках команди Луческу. Якщо вона зуміє зробити правильні висновки із лондонського вояжу, вона потрапить  до лігочемпіонської весни. 

"Шахтар" у Лондоні досі не перемагав. Якось не складалося. Проте цього разу обов'язкової перемоги від гірників ніхто й не вимагав. Враховуючи турнірне становище, їм би цілком вистачило й нічиєї. Натомість "Челсі" неодмінно мав здобувати три очки, інакше факт виходу чинного володаря Кубка чемпіонів до плей-оф опинився під неабиякою загрозою. Недаремно Ді Маттео говорив напередодні, що ця гра для його команди – щось на кшталт фіналу Ліги чемпіонів. Але водночас і "Шахтар" не збирався відбувати номер, сподіваючись на чужі помилки. Планку власних амбіцій та претензій гірники встановили достоту високо. Що й довів зокрема перший матч проти "Челсі". Луческу так і сказав: "Шахтар", мовляв, зараз на рівні лондонського клубу.

Не лукавив тренер гірників, зовсім не лукавив. "Шахтар" справді виріс. Якось майже непомітно із європейського середняка чемпіон України перетворився на одного із фаворитів нинішньої Суперліги. До виїзду в Лондон саме українська команда вважалася беззаперечним авторитетом у своїй групі, яку одразу після жеребкування майже всі назвали для гірників непрохідною. Проте й чемпіон Італії, і клубний чемпіон Європи, не кажучи вже про чемпіона Данії, за рівнем гри виявилися як мінімум не ліпшими за команду Луческу. Хворобу росту, здавалося, було подолано. До Лондона їхав упевнений у собі гранд, який знав, що, коли і як.

І навіть швидкий курйозний м'яч, пропущений П'ятовим уже в дебюті зустрічі, жодним чином не вплинув  на градус внутрішнього спокою "Шахтаря". Здається, команда Луческу пройшла той період, коли після першого проколу починаються підгинатися ноги й опускатися руки. Ця команда змужніла. Тому майже не виникало сумнівів, що вона докладе максимум зусиль, аби змінити ситуацію. Для цього, себто для зміни ситуації, не треба було вигадувати велосипед. Достатньо зіграти так, як умієш. Як звик. "Шахтар" у цьому сезоні неодноразово демонстрував, що вміє. І знає. Тому коли Вілліан досить швидко зрівняв рахунок після фірмової атаки, було відчуття радше звично підтвердженого класу, аніж радості від поновленої справедливості. Швидше, мобільніше, цілісніше і навіть красивіше грав "Шахтар". І це при тому, що й "Челсі" виглядав досить потужно. Незважаючи на певні кадрові проблеми, зі складу "аристократів" ніхто не випадав. Можливо, лондонцям місцями бракувало саме аристократизму, але запалу та наснаги в їхніх діях було вдосталь. І от на тлі такого суперника гірники домінували. Їхнє домінування цілком могло мати й математичне оформлення, якби із вигідного моменту поцілив у дальній кут Тейшейра. Проте бразилець цього разу пробачив Чеха.

Господарі більш ретельно підходили  до створення небезпечних моментів. Можливо, тому, що тих моментів було не так уже й багато. Проте вони виникали. Але матеріалізуватися  судилося не якійсь зразковій атаці "синіх", а вже другому поспіль курйозу. Знову П'ятов перемудрував. І знову похибкою донецького голкіпера на всі сто відсотків скористалися лондонці. Власне, а чи могло бути інакше? Це ж не хто-небудь, а чинний володар самого престижного трофею. Цим хлопцям пальця в рота класти – собі ж дорожче.

Прикро, що той м'яч Оскара виявився фактично "в роздягальню". Лондонці, до того ж, повелися дуже грамотно й  наполегливо, перехопивши ініціативу. Словом, донецька помста відкладалася на другий тайм.

Чекати довелося недовго. Зовсім недовго. Гості знову показали свій фірмовий стиль. Вілліан забив гол-близнюк після вишуканої атаки. Не хочу здатися неоригінальним, але все ж зазначу, що в подібному ключі в цьому сезоні забивають, окрім, звичайно, "Барселони", хіба що футболісти дортмундської "Боруссії".

Те, що далі витворяв "Шахтар", описувати  марно. Треба було просто бачити. Якщо кількома словами – загнав "Челсі" кудись за Саунтгемптон. Лондонці довго  не могли вийти зі своєї карної зони. Прикро, що гірники цією ситуацією  не зуміли скористатися. Якихось кілька сантиметрів – і Рац би влучив у самісінький кут, а не в стійку...

Поступово лондонці оклигали від такого шоку. Їм це коштувало неабияких  зусиль. Для того, аби перевести  гру на чужу половину поля, "Челсі" дійсно довелося грати на максимумі можливостей. Але така гра варта була свічок. У господарів також почали виникати моменти поблизу воріт суперника. І моменти достоту небезпечні. То Азар змусить понервуватися, то Обі Мікел заб'є з мінімального офсайду, то Срна, як то кажуть, "на тоненького" зупинить Раміреса в своїй карній зоні.

"Шахтар" у ці хвилини переважно захищався. А так як займатися цією марудною справою гірники не особливо полюбляють, то місцями, відверто кажучи, виникали серйозні побоювання за цілісність гірняцьких тилів. А що, як П'ятов знову щось намудрує? Або навпаки – Торес щось втне таке, після чого лише розведеш руками.

Поближче до фінального свистка гості почали діяти обережніше. А часом і зовсім "засушували" гру. Зрозуміти їх, за великим рахунком, можна, адже на кону – вихід до плей-оф Ліги чемпіонів. Однак доки час не вичерпався, варто було терпіти. Й діяти дуже грамотно і обережно поблизу своїх воріт. Натомість про чужі ворота гірники турбувалися не особливо. Контратаки вони намагалися створювати, але вряди-годи.

Щоправда, в уже компенсований арбітром час "Шахтарю" знову вдалося закрутити справжню карусель в штрафному майданчику господарів. Проте удача цього разу зіграла за "Челсі".

Ця сама удача не полишила лондонську команду й в останні секунди зустрічі, коли вона отримала останній шанс – кутовий. Ситуація чимось нагадала травневий фінал Ліги чемпіонів, коли після фактично останнього свого шансу – кутового – лондонці зрівняли рахунок і перевели гру в додатковий час. Цього разу вони також використали свою останню можливість. Мозес пробив настільки влучно, що чи не вперше в матчі не виникає претензій до П'ятова. Та чи від цього легше?

Навіть не знаю, що й думати. "Шахтар" навіть попри поразку залишився  головним претендентом групи на вихід  до весняного раунду Ліги чемпіонів. Проте осад від поразки залишився неабиякий. Не мали ж програвати, не повинні були поступатися. Причому так образливо, на останніх секундах. Та нехай їм то буде уроком. Як сказав би якийсь патріарх у цьому місці, "це Ліга чемпіонів, синок". На такому рівні не прощають навіть секундної розбалансованості. Шахтарі ж її допустили. Самі винні. "Челсі" ж грав так, немов останній матч в житті. "Шахтар" же грав із запасом. Тому й сталася наприкінці зустрічі така оказія. Але в будь-якому випадку – м'яч залишається на половині поля українського чемпіона.

Їм і вирівнювати становище.

Олександр Солнцев