"Шахтар" - "Динамо" - 2:0. Шах від Вакса, мат від Луческу

"Шахтар" у чемпіонській битві виявився сильнішим за "Динамо". Перемогу гірникам принесли два влучні удари в другій половині зустрічі, на які динамівці так і не зуміли відповісти. Проте не менш показово гості не зуміли відповісти на прискорення суперників у другому таймі.

ШАХТАР - ДИНАМО - 2:0. Все про матч

Запропоновані "помаранчево-чорними" швидкості виявились для "біло-блакитних" захмарними. Перелаштуватися по ходу зустрічі кияни так і не зуміли. Проте назвати перевагу, а головне – перемогу "Шахтаря" - закономірною і цілковитою, язик не повертається.

Сьомін: проти "Динамо" грали 14 гравців

Суддя Вакс наприкінці першого тайму в досить суперечливому епізоді вилучив із поля динамівця Гармаша, і лише після цього "Шахтар" домігся свого. Переможців, певна річ, не судять. Гірники отримали повноцінні три очки й за турнірними здобутками зрівнялися з киянами. Проте осадок від цієї гри все ж залишився. У рівних складах була зовсім інша гра. Й гості фактично нічим не поступалися опонентові. Другий тайм вони програли, причому за всіма показниками, проте звинувачувати в своїх гріхах ще й арбітра вони таки можуть. Адже, повторюсь, рішення про вилучення Гармаша було неоднозначним.

Причому неоднозначним не з точки зору футбольних правил, а передовсім із позиції їх трактування Ваксом. Арбітр показав динамівському півоборонцеві друге попередження за те, що той залишив межі поля. Самовільне залишення гравцем спортивного майданчика, безсумнівно, має каратися попередженням. Проте ключовим, як на мене, у цьому випадку має бути слово "самовільне". Здалося, що під наш випадок воно не підходить. Вакс показав Гармашу, який лежав на газоні, вийти за межі поля й там отримувати медичну допомогу. Здається, киянин саме так і вчинив. Проте побачив перед собою жовту картку.

На превеликий жаль, усе інше в цьому матчі (у тому числі й безпосередньо гра) відійшло для динамівців на другий план. Оговтатися від такого удару вони так і не змогли. Слідом за своїм підопічним залишив поле Сьомін. Для Алієва було куди важливіше перевірити на міцність горлянку асистента Луческу Спиридона, аніж міцність донецької оборони.

І навіть супердосвідчений Шевченко намагався поставити на місце свого візаві не ефектним фінтом, а жбурлянням м'яча в обличчя. Не збираюся їх оправдовувати, тим більше, що другий тайм вони програли опонентові за всіма показниками, проте вони матимуть слушність, коли казатимуть, що на підсумковий рахунок неоднозначне вилучення Гармаша безпосередньо вплинуло. Бо "Динамо" з Гармашем і "Динамо" без Гармаша – дві різні команди.

І в рівних складах "Динамо" місцями мало навіть переконливіший вигляд, чим "Шахтар".

Можливо, це тому, що киян у цьому поєдинку влаштовувала і нічия. Здалося, що саме на нічию вони й грали. Для такої гри багато розуму не потрібно – як мовиться, дуй та натискай. Кияни свідомо віддали опонентові ініціативу й намагалися чітко й чіпко діяти на власній половині поля. За можливості гостро контратакувати. Віддамо їм належне – до сумнозвісного епізоду з вилученням Гармаша це у них більш-менш виходило.

"Шахтареві" попервах було сутужніше. Передовсім тому, що Луческу, на відміну від Сьоміна, доводилося вигадувати велосипед. Себто не просто атакувати, а й намагатися забити. Яким чином гірники збиралися виконати тренерську настанову в першій половині зустрічі – так і залишилося загадкою. Донеччани атакували, проте якось невпевнено, із озиранням на свої ворота. До того ж гравці атакуючої ланки "Шахтаря" якось губилися на тлі чіпких дій динамівських оборонців.

Усе змінилося після перерви. Причому змінилося кардинально. Й ось тут варто віддати належне господарям. Тоді як гостям – німий докір вкупі з кількома такими ж німими знаками запитання. "Шахтар" у другій половині зустрічі зумів перелаштуватися, врахувати нові нюанси матчу й супротивника.

"Динамо" ж, здалося, виходило на другий тайм апріорі приреченим. В усякому разі, особисто я так і не побачив, за рахунок кого чи чого команда збиралася досягати прийнятного результату. Бодай нічиєї. Так, вилучення одного з ключових виконавців – то болючий удар. Тим більше, якщо це вилучення необов'язкове. Проте життя не тече в зворотному напрямку. Динамівцям конче необхідно було враховувати нові обставини, перебудовуватися. Врешті-решт, просто намагатися не програти суперникові в швидкості. В ситуації, що склалася, їх би ніхто не звинуватив у надмірній грі в захисті чи грі на відбій. Навпаки – їм сама доля давала такий шанс. Але вони чомусь намагалися притлумити свою злість, пожбуривши м'яча чи різке слово в суперника, замість того, аби зціпити зуби й терпіти. І ось з цієї позиції особисто у мене (хоча, певен, не тільки у мене) виникнуть питання до динамівського тренера. ЮрПавлович не зумів вгамуватися й переключитися на власне гру. Такий настрій тренера передався і його підопічним. Чому ж тоді дивуватися, що програли?

Попереду ще чотири тури. Не дуже віриться, що в решті матчів "Динамо" чи "Шахтар" втратять залікові бали. Цілком імовірно, що сезон вони завершать ніздря в ніздрю. А відтак – "золотого" матчу не уникнути. І це чудово, якщо доведеться побачити ще одне вітчизняне класико. Хотілося б лише, щоб на його підсумок не впливали неоднозначні суддівські рішення.

Олександр Солнцев