Повернення "Динамо" на круги своя

"Динамо" на жилах переграє "Шахтар". Віда стає злим генієм для команди Луческу. Тренер киян після перерви зумів підсилити гру свого колективу, тоді як тренер донеччан поводився академічно. Про подібні епітети навіть у минулому сезоні годі було й мріяти. Зараз ситуація змінилася ледь не докорінно. "Шахтар", певна річ, не міг розгубити всю майстерність та міць, але навички "кіллера" втрачає. В той час як розбалансоване після Блохіна "Динамо" оклигало настільки, що йому цілком до снаги брак майстерності й авторитету рівноцінно замінити характером і самопожертвою. На даному етапі вже проглядається тенденція динамівського прогресу й шахтарської стагнації. Як із цим багажем обидві команди житимуть далі – інша розмова. Зараз можемо сміливо констатувати, що наш незмінний чемпіон уже не є "локомотивом українського футболу". Підтягнулися й інші. Й "Динамо" нарешті із формального гранда перетворюється в гранда фактичного. Повернення на круги своя.

ДИНАМО - ШАХТАР - 1:0. Відеоаналіз матчу

Фаворита не було. До матчу. Не виявилося його, за великим рахунком, і після. Чи не вперше за останні роки. Відтак "класико" виправдало свою гучну вивіску. Тим більше, що між заклятими суперниками наразі, як видалося, немає такої прірви, як раніше. Навіть, я б так обережно зауважив, динамівці підійшли до цієї гри в статусі якщо й не фаворита, то, принаймні, в ліпшому гуморі. Й не лише тому, що в феєричному стилі здолали "Стяуа", тоді як "Шахтар" за чотири хвилини розтринькав перевагу в матчі з "Порту". Якщо розглядати все це в комплексі, то першочергово мову варто вести про певну кризу змагального плану в донеччан і певний прогрес у грі динамівців. Певна річ, такі висновки зроблені на підставі останніх результатів команд, проте все одно несуть наліт суб'єктивності.

Про кадрові проблеми наставників говорити, як на мене, не варто. Такі розмови – утіха для тих, хто програв. У таких командах мова має вестися про правильну/неправильну ротацію, вдалий/невдалий тренерський вибір. Вибір Луческу (мова про проблемні позиції): Каніболоцький у воротах замість П'ятова, Шевчук на лівому фланзі замість Азеведо і, що найголовніше, пару центрбеків Кучер-Ракицький Мірча Михайлович вирішив не руйнувати. Вибір Реброва: Бурда на лівому фланзі (пропонувався Гусєв), Велозу в опорній зоні замість Рибалки. На таке наставник цілком мали право. Та чи мали слушність?

Головне враження першого тайму – обидва колективи досить непогано готові функціонально, а відтак очікувати на чиєсь домінування не доводилося. Що господарі, що гості в емоційному плані підготувалися також належним чином, відтак гострих стиків та хапання візаві за барки вистачало. Ну і, нарешті, про видовищність цього матчу зайве говорити не доводиться – команди діяли достоту обережно, передовсім дбаючи про власні тили.

Якщо ж дробити гру на молекули, то попри стартові прогнози, господарем становища був "Шахтар". Атакуюча ланка гірників розтерзала оборону "Динамо". Щоправда, не настільки, щоб із цього мати зиск. Але гірникам вдавалося те, що не вдавалося киянам – на високій швидкості проходити центральну зону. Це вже там, на відстані разючого удару по воротах Рибки, динамівці лягали кістками, в'яжучи суперника по руках і ногах. У даному випадку оборона виявилася міцнішою за атаку. Однак донецька атака таким чином не давала можливості проявити себе динамівському нападу. За першу половину матчу поблизу воріт Каніболоцького господарі створили напругу, проте не створили моментів. Натомість донеччани таких моментів створили одразу кілька. Але, повторюся, самовідданість Сілви й компанії зробила свою справу. До речі, ви помітили, що бразилець під час виконання нашого Гімну поклав руку на серце? Приємний нюанс. Не дарма ж він не тільки Сілва, а й Данило.

У другому таймі перетягування канату продовжилося. З тією лишень різницею, що цього разу активнішими вже були "біло-блакитні". Певно, у роздягальні Ребров правильно "розставив акценти". Проте як і в випадку з домінуванням гірників у першій сорокап'ятихвилинці, ініціативні потуги господарів гасилися впевненими діями оборонців. Складно сказати, наскільки довго тривали б такі "гойдалки", якби вагоме слово не сказав арбітр. Можаровський був помітним на полі впродовж усього матчу – то там фол не помітить, то там не зменшить градус епізоду.

Власне, очікувати іншого суддівства навряд чи варто було. В такому матчі й Колліна міг наламати дров. Тому арбітраж львів'янина не варто розглядати під лупою – головне, що він був неупередженим. Проте, як на мене, суттєву помилку він все-таки зробив, вилучивши Шевчука. Друга жовта картка, видається, була необґрунтованою. Точніше, необов'язковою. Якби суддя обмежився в тому епізоді усним попередженням, навряд чи хтось вимагав би за те його голову. А так – Луческу отримав зайві підстави для охоти на відьом.

Певним чином, вилучення Шевчука таки зламало гру "Шахтаря". Мабуть, по-іншому й не могло бути, адже зараз суперники в одній ваговій категорії, тому будь-яка дрібниця чи нюанс, трактовані в ту чи іншу сторону, – на вагу золота. Луческу довелося перебудовуватися, випускаючи замість яскравого атакуючого гравця хвилеріза. Зайвого гравця динамівці розіграли достоту швидко. Не берусь стверджувати, що гол Віди випливав із перебігу подій на полі чи став результатом зразково-показової атаки. Радше навпаки. Проте однозначно він став результатом динамівського тиску й, цілком можливо, кадрової пробоїни "Шахтаря". Що цікаво – Луїс Адріано міг нейтралізувати удар Віди, проте чомусь цього не зробив. Восторжествувала справедливість? Це я до того, що миттєвістю раніше Можаровський мав усі підстави показати друге попередження бразильцю, але чомусь вирішив не робити цього. Між іншим, друга жовта картка Адріано, як на мене, була очевиднішою, ніж у випадку з Шевчуком. Цікаво, що Можаровський міг вилучити й ще одного гірника. Проте чи то пожалкував Степаненка, чи  то вважав, що Тарас мав слушність, коли обізвав бокового суддю "товаришем із нетрадиційною сексуальною орієнтацією".

Переінакшити гру на свою користь "Шахтар" уже не зміг. Прудконогий Дуглас міг скільки завгодно залишати в дурнях динамівських оборонців, проте всі ці дива еквілібристики були лише на підступах до карної зони. В самій же зоні кияни продовжували кидатися всім тілом на амбразуру. Допомогло. Вперше за кілька останніх сезонів "Динамо" виграє у свого головного конкурента.