Анатомія маразму

І це вже потроху відбувається, бо якщо там фігурує русинська мова, про яку ще нічого невідомо мовознавцям, то мусить бути і поліщуцька, гуцульська, і бойківська, і лемківська, і львівська.

Авжеж, не дивуйтеся, Львів колись розмовляв не так, як зараз. То чи не повинні ми, окрилені ідеями Ківалова-Калєснічєнка, відродити львівську ґвару або ж львівський балак? Ось як це звучало перед самою війною:

"Старий мій ни роби, вчорай був в магістраті за роботую. Казали му метрику на польске принести, ту дадут паньствову пусаду: вулиці замітати. А нидучикані ваши! Ней вас Памбіх (Пан Біг) скари! Абисьти нугами пунатігали! Жибисьти скапали, як сьвічка!

Жибисьти го призидентум зрубили, то метрикі на ваши ни пиринисе! Я сі ни хвалю, али я ни з тих, жиби за пару шустук цапуви душу занесла. Я ни Юуцька, жи за пуліцая вийшла!

А то ферняк на ґвінт (ніс догори), вибалуши сьліпакі (очі), накрути куркоцьонґів (кучері)... шнуруї як грабіна (іде як графиня). І мисли, жи Бога за ноги злапала, пані пустирункова (пані дільнича). Морда на ґлянц, шпануї на теби з вінкля (дивиться скоса) і "пу хамску до мні ні балакаць!.."

Ну і чим то не мова? Русинській точно не поступиться.

Але найбільший клопіт ті задрипані реформатори будуть мати з ромською, бо якоїсь однієї ромської мови не існує. Ціле щастя, що після виборів можна буде усі ті закони, які були проголосовані з порушенням, відмінити.

Але я хочу при цій нагоді розповісти про свої відвідини Канади. На відміну від Америки, канадські міста значно чистіші. Настільки чистіші, що коли американці в Торонті накручують кіно (звичайно, ж про Америку, але в Канаді зйомки дешевші), то завозять із собою сміття.

А однак не про чистоту мова, а про мову. Так от в Канаді є провінція Квебек, яку заснували французи, і тут панує французька мова. Але звичаї тут такі, як були за совєтів у Прибалтиці і в Галичині.

Місцеві мешканці, ясна річ, розуміють і по-англійському, але, здебільшого, їм зовсім не хочеться зраджувати свої знання.

І тоді часто можна спостерігати таку сцену: хтось звертається в крамниці по-англійському, а його не дочувають, і він змушений повторювати знову і знову, аж поки не знайде в пам'яті відповідні французькі слова, або не спробує витлумачити свою дрімучість.

Але є у Квебеку міста, де французьку почуєш не часто. Наприклад, у Монреалі. Поза Квебеком квебекці мусять переходити на англійську.

Українці, приїжджаючи до Квебеку на лижви, намагаються всюди голосно спілкуватися по-українському, аби засвідчити, що вони чужинці. І коли після цього переходять на англійську, то це вже не викликає такої обструкції. Зрештою, і я послуговувався англійською в такому варіанті, що сумнівів не було – я не колонізатор.

В Квебеку ввели закон, за яким тільки діти корінних англосаксів мають право навчатися у англійських школах. Діти недавно прибулих емігрантів не мають вибору – мусять вчитися у французьких школах.

І о диво – ніде не чути про дискримінацію, ніхто не галасує про притискання. Усі мирно навчаються французької мови. А не хочеш учитися – переїдь до іншого штату.

Так от я не розумію, чому діти корінних українців не повинні учитися в україномовних школах. Російські школи мають бути лише для корінних росіян, а діти російських заробітчан типу Азарова, Саламатіна, Калініна та цілої зграї шоуменів мають навчатися в україномовних школах.

А то у нас часто згадують Канаду і розповідають різні небилиці про двомовність. На ділі ця двомовність є лише в тих штатах, де живуть французи. У Канаді розмовляють або англійською, або французькою. І тільки 17% населення знає обидві мови, але вживає другу мову надто рідко. Лише понад сто тисяч вважають рідною обидві офіційні мови. Крім того, це два різні народи: англоканадці і франкоканадці. У них мало що спільного, принаймні вони ніколи не говорять про себе, що вони "народи-брати".

Ізоляція цих двох Канад проявляється ще й таким чином, що франкомовні телеканали не транслюються в англомовній Канаді, їх треба спеціально замовляти по кабельному телебаченню.

А ось іще такий цікавий факт. Був час, коли американці в Канаді заволоділи безроздільно ефіром, і то так потужно, що канадська естрада перебувала просто в занедбаному стані, не кажучи про шоу-програми і фільми. Але ввели закон, за яким неканадська теле- і радіо-продукція суворо регламентувалася – не більше 25%. І все стало на свої місця. З'явилися канадські фільми нічим не гірші за американські, а в естраді засвітилися такі зірки світового рівня, як Селін Діон.

Задля державної кар'єри канадці мусять вивчати обидві мови, хоча роблять це з примусу і висловлюють своє незадоволення, бо пізніше дуже рідко можуть ці знання використати. Дуже сумнівно, що до чиновника у Ванкувері звернеться хтось французькою. Але це плата за те, щоб країна не розкололася.

Хтось собі уявляє, як наші державні чиновники, а особливо ті всі нувориші з високоінтелектуального Донбасу, які не напишуть і двох речень без помилок, вивчають ту купу мов, яка фігурує у мовному законі?

В окремих областях буде йтися про три мови: українську, російську і котрусь регіональну. Наприклад, угорську. А то й про чотири, бо на Закарпатті додасться ще й ромська. Ото була б потіха!

Була б. Бо, думаю, дурість ця щезне разом з тими, хто її породив. Незважаючи на всі намагання московських агентів ширити русифікацію, все ж таки більшість батьків віддає своїх дітей в українські школи. Навіть в Одесі.