Ілюзія безпеки

Сьогодні вже можна з упевненістю говорити, що теракт в Грозному 4 грудня був добре спланованою операцією. Напад, безсумнівно, не можна інтерпретувати інакше як терористичний акт. Очевидно, що його головною метою був якомога ширший розголос. І з цієї точки зору ключове завдання теракту було виконано на сто відсотків – маючи мінімальні ресурси, нападники створили своїми діями серйозну інформаційну хвилю, що докотилася не тільки до України, а й далеко на Захід.

Такий великий розголос поставив під сумнів взагалі всю стратегію безпеки Путіна і Кадирова стосовно Північного Кавказу. Вперше практично з 2011-го року Чечня і Грозний з'явилися в стрічках новин разом зі словами "теракт", "бій", "захоплення", "контртерористична операція".

Ми ж побачили, що для Росії це - дуже чутлива тема. Адже були мобілізовані всі можливі аналітичні ресурси для того, аби довести, що всі події в Грозному - просто випадковість. Все це доводить, що насправді ситуація на Північному Кавказі є складною і дуже небезпечною для Путіна.

Хоча з точки зору реалізації напад в Грозному можна віднести до одиночної акції, з точки зору реакції це, очевидно, сприймається як продовження дестабілізації в Чечні або її відновлення. Тому що цей теракт пов'язується з іншими подібними терактами на території Північного Кавказу, і таким чином створюється певний континуум нестабільності.

До цього Чечня випадала з північнокавказького "поясу", бо Кадиров отримував гроші від Путіна саме за це  утримування під контролем ситуації в республіці і створення подоби стабільності, процвітання та безпеки.

Раніше казали, що нестабільна ситуація в Дагестані, Інгушетії, але не в Чечні. А сьогодні кажуть, що нестабільна ситуація в Дагестані, Інгушетії, Чечні і далі на західний Кавказ.

Виглядає так, ніби ця атака була розвідкою боєм, випробовуванням сил. Може бути, що це той сірник або та соломинка, яка переломить спину верблюдові, якщо говорити метафорично. Тобто ця стабільність, про яку так печеться російська влада і про яку так багато говорить, важлива лише в контексті. Якщо Північний Кавказ знову попри всі зусилля кремлівських ЗМІ згадується як зона бойових дій, вся ця роками створювана Кадировим на московські "дотації" ілюзія стабільності розсипається.

Проте все ж важко уявити собі, що в цих умовах в Чечні можливе якесь серйозне продовження і повторення подій 1996 року. Але сам факт того, що після кількарічного затишшя відбувається така серйозна операція, що бої відбуваються в центрі міста, що захоплюються державні будівлі, що навколо цього виникають багато різних версій, більшість з яких перебільшували масштаби події і люди вірили цій інформації говорить про те, що на Північному Кавказі очікують змін. В тому числі змін, пов'язаних з режимом Кадирова. Не можна сказати, що суспільство прагне змін і готове до якихось дій, але очікування присутнє.

Чи може "вибухнути" Північний Кавказ? Важко прогнозувати, адже в кожному регіоні існують свої нюанси, від яких проте багато залежить. Але в цілому соціально-політична ситуація в регіоні буде погіршуватись, варіантів немає. Тому що економічна ситуація ускладнюється у всій Росії, і Кавказ наслідки теж не оминуть. Відповідно, проблеми, які були загнані вглиб і не вирішені, а просто залиті грошима, знову постануть на порядку денному. Можна дати стовідсоткову гарантію, що так і буде.

А от чи може масове незадоволення у суспільстві стати причиною "вибуху" - питання. Адже насправді все може тягнутися нескінченно. Якщо не виникнуть точки опору, які стануть каталізаторами, ніякого вибуху не буде. Наразі єдиний організований рух опору – це ісламістський. І, звісно, підтримка у нього не надто висока через сповідувані ідеологеми та дії в минулому, в першу чергу, теракти проти мирного населення. Але все може змінитися, і іноді зміни приходять дуже швидко. Кавказ – справа тонка.