Малороси атакують

Авжеж, в Європі теж одні народи кепкують з інших народів, дають їм кумедні прізвиська і приписують якісь реальні чи фантазійні звичаї та якості. Але ще ніколи жоден європейський народ не висловлювався про свого сусіда, як про щось неіснуюче. Виняток – Балкани.

Болгари не вважають македонців за окрему націю, називаючи їх західними болгарами, а серби не визнають чорногорців і босняків і боляче реагують на те, як ті усе щедріше залучають до своєї мови стару лексику, аби таким чином ще далі відійти від колись для усіх рідної сербської мови.

А вже й зовсім річ нереальна, аби до якої-небудь країни приперлося тупе імперське чмо і заявило, що цієї країни не існує.

А саме так вчинив кремлівський журналіст Міша Лєонтьєв на курсах "журналистского мастерства, организованных Институтом стран СНГ в Ялте": "Никакого украинского государства быть не может в природе, если есть Россия. Я верю в будущее украинского государства только, если развалится Россия"

І далі: "Исторически, Юго-Восточная Украина – это просто Россия… Львов был польским городом… Вполне вероятно, что интеграция будет происходить через её развал".

Після таких заяв десь у цивілізованій країні імперське чмо й на поріг би не пустили. А у нас поплямкали та й обтерлися.

Як на те людина, яку називають російським фашистом і яка аж пирскає слиною, обслуговуючи імперські амбіції Кремля, не має в собі ані краплі російської крові. Батько Владімір Яковлєвіч і мати Міра Моісєєвна – представники найдревнішої нації. Про те, що Міша єврей пишеться давно.

От тільки як це пов'язати з російським фашизмом? Мабуть, так само, як і фашизм Жиріновського, який довгий час не признавався, що він єврей і розповідав про "папу інжинєра".

Цікаво, що перша дружина Міші – поетеса Наталія Азарова. Тобто, свій до свого по своє.

Одне слово, з Мішою ясно. Імперіаліст – він і в Африці імперіаліст. А от з українським журналістом Алєксандром Чалєнком не все ясно.

На каво, таваріщ, работаєт?

У розмові з російським письменником Захаром Прілєпіним, який каже про себе, що його прабабця "была украинкой, и даже не умела разговаривать по-русски", цей, з дозволу сказати український журналіст, меле те саме, що й вищезгаданий Міша: "Никакой "Украины" и "украинцев" не существует.

Вот украинская мова есть, Украина как государство тоже есть, есть украинская идея, жовто-блакытный флаг, трезуб, Бандера с Петлюрой и Мазепой, "Кобзарь" Шевченко, украинский национализм и украинская литература есть, а народа такого нет и никогда не было... Вообще, вся Центральная и Юго-Восточная Украина – это русская земля".

Зауважу, що Міша був куди скромнішим: "Исторически, Юго-Восточная Украина – это просто Россия". Наш борзописець від своєї щедрої душі вділив Росії ще й Центральну Україну.

"А западные украинцы? Они что, тоже не украинцы?", – цікавиться Захар, і Сашок відповідає, не зморгнувши оком: "И они не украинцы".

Галичани, виявляється, просто "впавшие в ересь українства".

Далі наш Чалєнко робить відкриття за відкриттям: "Украинство как идея существует, существует и язык.

Это язык литературный, это такая смесь киево-полтавского диалекта с польским языком. На нем говорит только Западная Украина, которая была украинизирована в советскую эпоху, чиновники и украинские националисты".

Ага! То якщо українською мовою розмовляє лише Західна Україна, якою ж тоді мовою записані українські думи й пісні в Центральній Україні? При чому записи сягають ХVІІ ст.! А якою ж мовою писана "Енеїда" наприкінці ХІХ ст.? А якою мовою писав свої вірші Іван Мазепа?

А оце що за мова?

"Перед початком, мої дітоньки, світа не било нічого… Чи скажете ж ви мні, мої дітоньки, где на той час Господь Бог пробивав, що їв і пив і що теж робив, коли неба і землі не било? А, правда, мовчите, бо не знаєте, з чого Господь Бог світ сотворив?

Наперод сотворив небо і землю. На небі сотворив ангели сребрнії, золотії, мальованії, з очима соколовими. Под небесі сотворив птаки — ворони, сороки, круки, кавки, вороб'ї і тетери.

На землі сотворив свині, корови, воли, медведі і вовчиська. Так же сотворив лисиці, горностаї, коти, миші і іншії преутішнії звірята.

І побудував їм господь рай... Там же: насіяв дубини, грабини, ліщини, ольшини. В огородах насіяв свокли, ріпи, редьки, мрхви, пастернаку і іншого хвасту і дерева.

І ходить собі Господь, глядить, щоб якоє порося не вилізло. Коли одним оком глянет на небо. Аж ся небо засолопіло, сонце уха спустило і звісило".

А це така літературна пам'ятка з ХVІІ ст. під назвою "Казаннє руське". Та от на російську мову воно мало скидається.

Однак Чалєнко стоїть на своєму: "Крестьяне Центральной и Юго-Восточной Украины вообще на украинском не говорят. Это чужой, искусственный для них язык. Мои бы крестьянские предки не поняли бы украинский язик".

Ну, стосовно крєстьянскіх прєдков я б не був таким категоричним, бо предки Чалєнка, які з успіхом шинкували по українських селах, дуже добре володіли українською мовою. Правда, "крєстьянамі" їх важко було б назвати, тому народ їх прозвав шинкарями та орендаторами.

Неабияку лють у Чалєнкі викликають росіяни "впавшие в ересь українства", себто ті, хто розмовляє російською, але проти державної російської. Цих наш діяч і на дух не переносить, наче якихось яничар.

Але найбільшої ненависті, звичайно, заслуговують галичани. Чалєнко ніяк не може вкурити, чому галичани пишаються запорізькими козаками: "Глупость и бред такой идентификации заключается в том, что галичане по вероисповеданию греко-католики, которых эти самые запорожские казаки попросту… вырезали как отступников от православной веры".

Справді, були випадки, коли козаки вбивали уніатів, але не були вони аж настільки масовими та й греко-католицька віра в часи козаччини ще не набула такого поширення. Атим часом галичани не просто ідентифікували себе з козаками, а й були козаками: Виговський, Сагайдачний, Семен Височан та інші.

Але безглуздя Чалєнка на цьому не вичерпуються. Він, зокрема, звинуватив "западенца и греко-католика" Арсенія Яценюка в тому, що для нього "церковь, которая возникла в результате крещения Руси, и ее прихожане – это чужой народ". Мова тут про УПЦ МП.

Тут відразу два безглуздя. Бо не хрестили Русь у православній вірі, котрої ще тоді не існувало. Хрестили Русь за візантійським обрядом. А друге – не було ще тоді жодного московського пархіату, як і Москви не було.

І тут наш старозавітний русскій чєлавєк не на жарт замислився, ким же повинні називатися отакі, як він манкурти без роду-племені: "Ну нельзя же, в самом деле, так же называть себя "украинцами". Это же смешно. Мы должны решительно отказаться от этого этнонима. Просто смешно, что мы с Бандерой одной национальности. Но какой тогда этноним нам надо взять? Русские? Малороссы?"

Далі Чалєнко уже посягає на державну цілісність України, як справжній російський фашист: "Думаю, что мы должны добиваться отделения от Украины Центральной Украины и Юго-Восточной Украины. Новая территория должна получить название или "Малороссия", или "Малороссия и Новороссия".

Мы должны самоименоваться "малороссами", неотъемлемой и составной частью русского народа. Флагом, многие считают, должно стать малиновое (казацкое) или красное (цвета Киевской Руси) знамя с белым Андреевским крестом".

А поки чалєнки в роздумах, як їм з усілякими бузинами та калєснічєнками називатися, я запропоную назву, яка їм найбільше підходить: недороблені. Бо як воно не українець, і не росіянин, а щось посереднє, то, вочевидь, недороблене. То нехай таким і зостанеться, щоб і насіння після нього не лишалося.

Юрій Винничук