Їх не будують із бетону: в Індії створюють "живі мости"

У гірському штаті Мегхалая на північному сході Індії люди вирощують переправи з повітряних коренів індійського каучуконосного фікуса — Ficus elastica. Такі живі кореневі мости, допомагають громадам долати річки та яри, які під час мусонів перетворюються на бурхливі потоки.

Про традицію та її наукове дослідження повідомив Технічний університет Мюнхена.

Носіями цієї багатовікової практики є корінні громади кхасі та джайнтія, які передають знання про догляд за мостами наступним поколінням.

Як росте міст

Процес починається з висаджування саджанця Ficus elastica на березі річки або на краю яру. Коли дерево виростає й випускає повітряні корені, люди спрямовують їх горизонтально через бамбуковий або пальмовий каркас до іншого берега. Там корені укорінюються, а нові пагони знову направляють через переправу.

Так поступово формується складна конструкція. Корені переплітаються, товщають і зростаються в місцях контакту. Науковці називають цей процес іноскуляцією — природним зрощенням рослинних тканин. Міст постійно доповнюють і підтримують, тому до його створення можуть бути залучені кілька поколінь людей.

Чому корені стають міцнішими

Рослина реагує на механічне навантаження вторинним ростом. Як пояснював Томас Шпек, професор ботаніки Фрайбурзького університету, повітряні корені також здатні до іноскуляції: притиснуті один до одного корені можуть зростися й утворити спільну структуру.

Це поступово створює щільно переплетену систему, яка розподіляє навантаження між різними частинами. Дослідники Технічного університету Мюнхена та Фрайбурзького університету проаналізували 74 такі мости, зробили тисячі фотографій і створили їхні тривимірні моделі.

Фердинанд Людвіг, професор зелених технологій у ландшафтній архітектурі Технічного університету Мюнхена, зазначив: «Стійкі мости з тісно переплетених коренів можуть сягати понад 50 метрів завдовжки й існувати кілька сотень років».

Більше, ніж переправа для сіл

Культурні ландшафти живих кореневих мостів Мегхалаї є у попередньому списку ЮНЕСКО — це заявка Індії на можливе внесення до Списку всесвітньої спадщини. Заявку подали 17 лютого 2022 року. В описі ЮНЕСКО зазначено, що такі споруди забезпечують зв’язок і стійкість до природних лих для понад 75 віддалених сіл.

Йдеться не лише про мости. У регіоні з живих рослин також створюють драбини, платформи, сходи та конструкції для захисту схилів від ерозії й зсувів. Це відповідь громад на складний рельєф і сильні мусонні дощі.

Наукове дослідження, опубліковане в Scientific Reports, описує 76 живих кореневих мостів у Мегхалаї. Їхня довжина становить від 2 до 52,7 метра, а деякі споруди мають вік у кілька сотень років. Окремі мости продовжують рости й змінюватися разом із доглядом людей — фактично їхнє будівництво не закінчується в момент, коли переправа стає придатною для переходу.