Повністю паралізований англієць судиться за право померти
Хворий фізично не може накласти на себе руки, але хоче зберегти тих, хто виконає його прохання, від переслідування згідно законів Англії.
Деббі Пйорд і її можливий у майбутньому вбивця - чоловік Омар / © John Stillwell/PA
Англія може стати 5-ю країною світу, де лікарям дозволять допомагати невиліковно хворим пацієнтам помирати. Це станеться якщо Високий суд Лондона задовольнить позов британця Тоні Ніклінсона, йдеться в сюжеті ТСН-Тиждень.
Під пильним оком
Фактично вся Європа слідкує за перебігом справи Ніклінсона. Повністю паралізований чоловік спілкується з рідними за допомогою ком'пютера, що фіксує кліпання очима. Це єдиний рух, на який здатне його тіло. Але мозок діє так само активно, як і колись – Тоні живий.
Він хоче сам обирати, коли йому померти. Але він не може покінчити з життям самостйно. Тоні судиться за те, аби лікаря, який допоможе йому померти, не переслідували законом.
Випадок безпрецедентний. До цього лорди-судді заявляли, що зміна законів про евтаназію – справа винятково депутатів парламенту. У Британії ж евтаназія заборонена. Поза законом і допомога у скоєнні самогубства. Тобто залишення отрути поруч з людиною, навіть якщо вона вип'є її сама – це підстава до ув'язнення на 14 років.
Омар і Деббі
Діагноз "прогресуючий розсіяний склероз" Деббі Пйорді поставили 17 років тому. Вона тоді багато подорожувала: і саме тоді у Сингапурі зустріла музиканта-кубинця Омара.
Відтоді вони одружені, але тіло Деббі повільно відмовляє. Зараз вона не може обходитись без сторонньої допомоги. Думки про самогубство труїли їй життя місяцями: кожен новий симптом лякав – чи встигне вона піти з життя добровільно, чи не поспішити зробити це вже зараз? Тоді вони вирішили: коли Деббі захоче – Омар допоможе їй піти з життя.
Чоловік зізнається: це жахливе рішення, і звісно, він ніколи б не хотів такого робити. Але це рішення не його, а Деббі, на котре вона має право. Жінка звернулася до адвоката, аби це право захистити, а заразом – і чоловіка від переслідування за виконання її волі.
Після гучного процесу генпрокурор оприлюднив роз'яснення: родичі, які допомагають своїм близьким організувати самогубство – не злочинці. Але поліція має пересвідчитись: їхні наміри були благими.
Дискусія
Петиції до уряду та акції протесту біля Парламенту: дебати довкола евтаназії у Британії тривають впродовж десятиліть. Аргументи "проти" поки що переважують. Лікарі певні: право на смерть не повинно перетворюватися на обов'язок помирати.
"Насправді, ми обираємо право гідно жити, а не гідно помирати. Ми потребуємо соціальної та медичної турботи", - вважає прикута до інвалідного візка противниця евтаназії Джейн Кемпбел.
Її думку поділяють і лікарі, зокрема працівник паліативного центру для невиліковно хворих Кетрін Маєрс. Вона говорять, що боротися з болем можна за допомогою ліків, а прохання про смерть – це найчастіше прихований заклик про допомогу.
"Знаєте, люди міняють власну думку. Вони можуть почати говорити: хочу померти. Але правильне піклування, знеболювальні та легкі антидепресанти – і вони вже дякують за збережене життя. У мене були такі пацієнти", - запевняє Маєрс.
На думку лікарів, не потрібно робити винятків навіть для повністю паралізованах, як Тоні Ніклінсон, бо це наразить на небезпеку тисячі інших. Стовідсоткових запобіжників у застосуванні евтаназії не існує, тому рано чи пізно хтось помре не з власної волі.
Чим би не закінчився судовий процес у справі Тоні Ніклінсона, каже Деббі Пйорді, це не значить, що він накладе на себе руки вже завтра. Це значить, що він отримає контроль над власним життям. А на якомусь етапі може статися, що життя виявиться складнішим за смерть.
Хоча для багатьох офіційний дозвіл на вбивство, хай людина і сама про це просить, так і залишиться – неприйнятним.