Повний Крахт

Новий роман "Імперія" від культового автора "Faserland" і "1979" - це фарсова історія реального (але схожого на персонажа коміксів) німця, який з'їхав з глузду через бажання поліпшити світ, став плантатором у Новій Гвінеї і почав проповідувати вчення про сонячну людину-кокофага.

Колоніальний роман, ностальгія за тоталітаризмом, постмодерністська сага про Імперію. Не дивно, що автора роману, ворохобного Кристіана Крахта, вже встигли звинуватии у расизмі, адже головний герой та історія його підкорення світу надто вже нагадують пережитий людством сценарій утопії, яка на його очах перетворилася на націонал-соціалістичну антиутопію.

Не дивно також, що іноді концептуальні вигадки автора нагадують ще одного любителя ігор в імпееські міфи, наразі класика російського постмодернізму Володимира Сорокіна. В його романі "Блакитне сало" була секта ну дуже схожа на "землеробів", але із статевою семантикою, а в Крахта саме статеву силу і арійське здоров'я герой підтримує завдяки "земельній" субстанції: "Хелсі зацікавлено спитав, що за естракт Енгельхардт розмішує у воді, і почув у відповідь, що це цілюща земля: у приницпі, мовляв, можна використовувати будь-яку землю, якщо під рукою немає оригінального продукту з Німеччини, адже земля містить всі необхідні організмові мінерали, а віднедавна він, Енгельхардт, лише завдяки земляному порошку може залишатися здоровим".

Таким чином, у цілковитій відповідності із принципом метонімії, нам оповідано історію німця-романтика, який, як і багато людей подібного складу, відчував себе художником: а якщо у когось виникатимуть асоціації з іншим, більш пізнім німецьким романтиком і вегетаріанцем, який, може, краще прожив би своє життя, якби не розлучився з мольбертом, захопившись націонал-соціалізмом, то і така реакція заздалегідь приймається автором роману до уваги, і, по суті, вона цілком правомірна.

Немов у відомому "Володарі мух" Голдінга, вона прочитується також у фінальних акордах постмодерністського колажу Крахта: "Там, на сонячному пляжі, яким повзали крихітні краби, серед мангрових чагарників, перед двома лікарями і губернатором явилося жахливе, архаїчне, язичницьке видовище: худі молодики, деякі абсолютно голі, апатично тиняються під дірявою парусиновою рядниною, кінці яких тріпочуть на вітру; тхне людськими екскрементами; дехто з місцевих мешканців заснув, знесилений, на розкритим анархістським трактатом; інші вичерпують білу слизняву серцевину з половинок кокосових горіхів і засовують ложки в роти, ледь видні крізь бороди та вуса".