7 міфів про роботу

Діагноз "раптова смерть на робочому місці", по-японськи "кароса", косить лави маніакальних трудоголіків – японців. В японській офісній культурі прийнято приходити на роботу раніше визначеного часу, а йти в 18:00 прирівнюються мало не до порушення трудової дисципліни. Результат: перевтома і позаплановий відпочинок на кладовищі. Звичайно, це крайній випадок, але навіть якщо людина пашить здоров'ям і здатна цілодобово сидіти перед монітором, це ще не показник високого ККД.

"Сьогодні в середовищі офісних співробітників став часто проявлятися ефект прокрастинації, – розповідає Євгеній Пестерніков, спеціаліст з організаційної психології, віцепрезидент Київської Бізнес Школи, – коли поточні справи, що вимагають концентрації і зусиль, відкладаються на потім, а день наповнюється різними абстрактними заняттями. До вечора людина схаменулася і до 20:00 дає раду з половиною плану на день. З боку вона, звичайно, має вигляд трудоголіка – останньою вимикає комп'ютер, але насправді велика частина робочого часу витрачається даремно".

Взагалі-то у кожного свій ритм роботи і своя максимальна швидкість її виконання. Є люди, які ліпше дають раду з завданнями, коли на горизонті маячить дедлайн. Кілька років тому міжнародна консалтингова компанія PricewaterhouseCoopers (PwC) провела цікаве дослідження продуктивності людей в різних країнах. Найефективнішими виявилися французи, відомі своїм сибаритством, двогодинними обідами і лінощами, про які складають анекдоти. У чому секрет? Залишаючи собі менше часу на роботу, вони навчилися концентруватися на завданні і давати раду з ним швидко і результативно. Висновок: головне – не час, а самоорганізація і свідомість.

Раз на п'ять років потрібно міняти місце роботи

Алла Коняєва, керівна партнерка київської компанії з підбору персоналу Ancor SW Executive Search вважає, що цей міф вигадали західні кадровики, а наші активно підтримали. Хороші фахівці завжди в дефіциті. Після п'яти років роботи співробітник здобуває особливу цінність і починає приносити компанії максимальну віддачу. Відповідний момент, щоб підбити його покинути насиджене місце і стати товаром для кадрових агентств. Так, рутина вбиває професіоналізм, а нове середовище відкриває в нас його нові грані. Але для цього необов'язково кожні п'ять років звільнятися. Можна змінювати не роботу, а підходи до неї, тактику, стратегію, рухатися всередині компанії кар'єрними сходами і проявляти себе в новому амплуа. Навіть зміна офісу привносить в робочі будні елемент новизни.

Кар'єру потрібно робити всім

Ця омана базується на загальноприйнятій моделі успіху, яка обчислюється кількістю грошей на особистому рахунку і статусом займаної посади.

Рух вгору службовими сходами стає сенсом життя для осіб із загостреним інстинктом влади. Домінування, контроль всіх і вся – їхнє джерело енергії. І заради доступу до нього вони готові іти трупами. Але таких людей не так вже й багато. Комусь психологічно комфортно в ролі тих, хто йде за кимось, ніж тих, хто йде попереду. І рівень внутрішньої тривоги, що виникає у разі думки про велику відповідальність, не знижує навіть перспектива високої зарплати. Є люди, які чудово реалізують свій потенціал на займаній посаді і цілком задоволені. Стовідсоткові антикар'єристи – дауншифтери, люди, які свідомо відмовилися від високих посад на користь вільного часу і спокійного життя.

Якщо ти не рухаєшся вгору, значить, падаєш донизу

Крім векторів "вгору" і "донизу", є ще напрямок "вглиб" і "вшир". Існує три формати професійного просування. Вертикальний –коли спеціаліст посідає у своїй галузі більш високі посади. Горизонтальна кар'єра побудована на освоєнні нової сфери в своїй професії, підвищенні кваліфікації. Є ще змішаний тип службового зростання, популярний сьогодні у великих корпораціях. Перш ніж підвищити співробітника, йому пропонують попрацювати в інших підрозділах (по горизонталі), ліпше вивчити контекст, навчитися ставити себе на чуже місце. На думку Тетяни Жданової, фахівчині в галузі особистого і корпоративного брендингу, важливе ще особистісне зростання, без якого неможливий розвиток професіонала. Людина опановує навичку адекватно реагувати на виклики, взаємодіяти в конфлікті, нарощує емоційний інтелект. І якщо у неї є бажання підвищити свій професійний рівень – воно неодмінно виштовхне її на нову вершину кар'єри.

Щоб чогось досягти, треба багато і важко працювати

Цей міф до цих пір популярний серед старшого покоління. Адже в недалекому минулому звання, почесті і керівні пости люди отримували практично одночасно з виходом на пенсію. Сьогодні життя пришвидшилося, час ущільнився, змінилися самі підходи до роботи: замінивши "багато і важко" на "розумно і з задоволенням", до бажаного результату можна прийти задовго до пенсійного віку. Однак завдання, яке виконується, не повинне бути надмірно складним – так вважає Шон Екор, професор психології Гарвардського університету, консультант з корпоративних стратегій. Занадто висока мета паралізує розумові ресурси мозку, він реагує на них як на небезпеку або загрозу. Розбивка грандіозної мети на невеликі і досяжні знімає стан страху і заціпеніння, завдання вирішуються легко і з радістю.

Професія одна на все життя

Далеко не кожному випускникові середньої школи вдається потрапити в точку з вибором майбутньої професії: "хочу" в теорії часто не збігається з "люблю" на практиці. Це одна з причин, через яку люди йдуть до ВНЗ за другою, третьою освітою. За статистикою, щонайменше 30 тисяч українців щороку отримують другий диплом, причому 55% з них кардинально змінюють колишній фах. В тому, що в майбутньому ця динаміка буде зростати, впевнені експерти міжнародної консалтингової компанії McKinsey Global Institute. Адже наше швидкісне життя регулярно ховає і народжує нові професії. Ну хто б міг подумати яких-небудь 15-20 років тому, що стенографісток, лінотипістів, друкарок друкарського набору можна буде побачити хіба що в кіно? Без самоосвіти, здатності перенавчатися, нових навичок і умінь за змінами не встигнути.

Офіс – найліпше місце для роботи

Якщо на початку 2020-го цей міф ще присутній в корпоративній міфології, то карантин і масова віддалена робота нинішньої весни остаточно його розвінчали. Насправді ліпше працюється там, де можна максимально зосередитися. І не важливо, що це – берег річки, кафе, квартира або офіс. Сучасні засоби комунікації дозволяють налагодити виробничий процес хоч на дереві в гамаку: співробітники можуть спілкуватися за допомогою відеоконференцій, проводити на відстані презентації та мозкові штурми. Популярність віддаленої роботи – workshifting, і без карантину швидко набирала обертів.

За прогнозами компанії IT-Solutions, вже через кілька років український бізнес почне масово відмовлятися від офісів – так, як це сьогодні відбувається на Заході. Американська аналітична компанія IDC підрахувала: кількість роботодавців, що наймають віддалених співробітників, щороку зростає на 15-20%. В Штатах їх сьогодні приблизно 37%. Плюси workshifting очевидні: компанія економить на оренді офісу та обладнанні, співробітник – на часі і коштах, витрачених на дорогу. До того ж працівники самостійно планують свій день і більше не почуваються офісним планктоном.

Читайте також: найрозумніший: який інтелект потрібен для життєвого успіху