Ви схильні у всьому бачити небезпеку і весь час очікувати найгіршого? Підозрюєте інших у тому, що вони лише те й роблять, що плетуть навколо вас підступи? Не довіряєте нікому, крім самих себе? Якщо хоча б на два запитання ви відверто відповіли "Так!" то вітаємо: ви помислива людина або ж "марнострах".
Організм функціонує у єдності, у ньому пов'язані і психіка, і фізіологія. Тому в зайвій вазі "винні" не тільки переїдання і малорухомість, а й взаємини зі світом. Чому деякі жінки їдять стільки, скільки хочуть, але не набирають ваги, тоді як інші гладшають "від води", поділилася сімейна лікарка, дієтологиня, гештальт-терапевтка Агентства психологічного консультування "Freesoul" Катерина Мартовіцька.
У чорному-чорному місті була чорна-чорна вулиця, на чорній-чорній вулиці стояв чорний-чорний будинок. В чорному-чорному будинку був чорний-чорний під'їзд, а в чорному-чорному під'їзді були чорні-чорні двері. За чорними-чорними дверима розташована чорна-чорна кімната, в чорній-чорній кімнаті на чорному-чорному столі стоїть чорна-чорна труна. У чорній-чорній труні лежить чорний-чорний небіжчик: "Віддай своє серце!"
Сьогодні тривожністю просякнуті всі аспекти нашого життя, і не варто думати, що з виходом з карантину вона зменшиться. Навпаки, вже зараз багато людей починають скаржитися на тривогу, яка наростає, з приводу "виходу в світ"
Кожен із нас стикався з тим, що неможливо укласти дитину вчасно спати, просити шефа про надбавку до зарплати або домовитися з продавцем про гарну знижку.
Нам пощастило – ми живемо в такий час, коли цінність самореалізації висока як ніколи. Раніше людям треба було виживати, а зараз у людей є більше можливостей для пошуків сенсу, рефлексії і вибору життєвого шляху. І ми бачимо щасливих реалізованих красивих жінок, які можуть бути задоволені сім'єю і кар'єрою.
Відмовити насправді завжди складніше, ніж погодитися. Боячись здатися незручними, нечемними, невихованими, ми часто беремо на себе зайві зобов'язання і виконуємо обіцянки не тому, що ми цього хочемо, а тому що не можемо відмовити. У підсумку відчуваємо внутрішній дискомфорт, злимося на себе і тих, хто нав'язав нам чужі рішення.
Протоієрей Костянтин Мадзяновський розповідає про те, які можна святити продукти на Великдень, чим варто зайнятися у свято і навіщо обмінюватися яйцями.
Те, про що так багато говорили різноманітні коучі про вихід із зони комфорту, сталося! Під час карантину ми несподівано вийшли з зони комфорту і опинилися наодинці з самими собою.
Після спілкування з такими людьми з’являються негативні емоції: тривога, збентеженість, почуття провини, відчуття своєї нікчемності або невиплаченого боргу.
"Це твій шанс!" – час від часу переконують нас різні люди, підштовхуючи зважитися на щось ризикове, відчинити двері, через яку, ймовірно, ховаються нові можливості, відважитися і виграти, а, можливо, програти. Як не помилитися, наважуючись на зміни, відчути, що це ваш шанс, який обов'язково потрібно використовувати. Тактикою дій в доленосних ситуаціях з нами поділилися експерти в цих питаннях.
Сьогодні ми знаємо практично все про одяг "для виходу", легко оперуючи назвами відомих марок і брендів та іменами знаменитих кутюр'є. А ось про одяг для дому нам, як і раніше, відомо небагато. І тут кожна обирає вбрання, орієнтуючись тільки на свої власні смаки, уподобання і уявлення про те, як це має бути.
Все наше життя – це спілкування з різними людьми: близькими, друзями, колегами і абсолютно сторонніми, і бувають моменти, коли оточення вчиняє зовсім не так, як ми від них очікуємо. Люди можуть нахамити, підвести, принизити, від чого в нашій душі залишається образа. Це почуття пригнічує і отруює життя, особливо якщо через обставини доводиться і далі спілкуватися зі своїми кривдниками. Як же позбутися від почуття образи? Про це розповіла психологиня Наталія Сидоренок.
За статистикою, кожна четверта жінка у нашій країні має досвід аборту. Хтось витискає його з пам'яті, хтось досі часом шкодує, зітхає. І мало хто здогадується, що досвід аборту, нехай навіть забутий, всі ці роки може керувати поведінкою жінки і всієї її сім'ї.
"От якби тоді я залишилася з ним, а не пішла (дурепа!), як феєрично і казково склалася б життя!" "А раптом, якщо б я звернулася до іншого лікаря, батько залишився б живим?" "Ех, треба було не поспішати звільнятися, тоді б і кар'єра інакше склалася!" Жаль про незроблені в минулому доленосні вибори або зроблені, але неправильні, здатні отруїти багато років. Як зрозуміти, відчути, що цей шлях твій? Як навчитися помічати знаки долі?
Якщо людина не любить і не цінує саму себе, це одразу впадає в очі: байдужий погляд, недоглянутий вигляд, поганий настрій тощо. Оточення це одразу ж відчуває і починає ставитися до неї аналогічно – не любить і не цінує.
Незважаючи на активну боротьбу суспільства і правозахисників, домашнє насильство не перестає існувати як факт. Як люди потрапляють у ситуації аб'юзу? Що ж робити, щоб не потрапити в таке? Завжди винен тільки агресор і яка роль жертви? Як вибратися із замкненого кола домашнього насильства і врятувати сім'ю? Обговорили нагальну тему з психологинею, експерткою благодійної організації "100% Життя" Катериною Панделі.
Коли цей м'яз душі накачаний, ми з легкістю встаємо з ранку раніше, відмовляємося від пиріжків, ігноруємо соцмережі, всюди встигаємо і відчуваємо, що світ крутиться навколо нас. Але якщо вольовий м'яз обростає жирком, незабаром він, жирок, з'являється і на талії, а в життя вторгаються конфлікти і невдачі. Як підвищити свою здатність до самоконтролю, а заодно досягти успіху у всіх сферах життя, де важлива сила волі? Давайте з'ясовувати.
Приємно окинути поглядом квартиру і переконатися, що кожна річ лежить на своєму місці: книжки – на стелажі, цукерки – у вазі, сукні – висять у шафі на плічках. Але ще приємніше, коли лад наведений у голові. Ось тільки відполірувати до блиску будинок набагато легше, ніж вигнати з голови тарганів. Чотири психологи поділилися з нами своїми авторськими методами генерального прибирання на ментальному рівні.
Емоційне вигорання стало справжнім бичем ХХІ століття. Його маркери відомі багатьом: нервозність і дратівливість; постійні запізнення на роботу, або навпаки, ви залишаєтеся в офісі допізна; погане самопочуття, нічого не тішить; безсоння і занепад сил.
Сьогодні знову точаться запеклі суперечки про те, чи варто святкувати 8 Березня. Ця дискусія почалася кілька років тому і зачепила всі прошарки суспільства. Психологиня, експертка благодійної організації "100% життя" Катерина Панделі з'ясовує, чому деяким із нас все одно хочеться святкувати 8 Березня, тоді як усі довкола проти.
Синонім впевненості в собі – асертивність: здатність відстоювати себе, впевнено говорити "ні", при цьому шанобливо ставитися до співрозмовника. Бути асертивним корисно і доречно в будь-яких стосунках – в сім'ї, соціумі, у професійному колі. Але, мабуть, особливо актуальна асертивність на роботі, коли йдеться про кар'єрне просування і неминуче виникає в цьому процесі конкуренції. Допомогти виробити правила асертивності, що дозволяють досягти своєї мети, та зберегти при цьому обличчя, ми попросили коуча, психологиню Вероніку Войтенкову.
Попереду 14 лютого, а разом з ним – не менш ресурсновартістне свято 8 Березня. Проти нас вже повстали всі маркетологи світу, особливо продають квіти/сердечка/ресторани та іншу романтику. А що робити тим, у кого немає партнера, або тим, хто вважає, що їхній партнер недостатньо романтичний і не робить подарунків, яких вони, королеви, гідні?
Очистити власну свідомість набагато корисніше, ніж очистити шлунок. Так вважав колись філософ Монтень і мав рацію. Десятки запланованих, але незавершених справ, які ми тримаємо в голові, перевантажують мозок. Ефективність падає, настрій псується, втома накопичується. Але є технологія, яка реально дозволяє навести лад у справах і думках. Скорочено вона звучить так: GTD.
Поговорити про справи, під суп із морепродуктів і теплий салат з телятиною – прекрасна ідея. Спільна трапеза зближує, недарма ритуал колективного поглинання чогось: їжі, вина, ароматного диму з люльки миру – практикується з часів індіанців майя. Проте успіх переговорів, співбесіди і діловий імідж учасників бізнес-ланчу багато в чому залежать від їхньої обізнаності в гастрономічному етикеті.
Ми аплодуємо стоячи або мовчки заздримо тим, хто сьогодні багатий і успішний, але, можливо, багато хто подивився б на ситуацію інакше, дізнавшись, що 70% щасливих і успішних з'їдає зсередини досить дивний невроз – синдром самозванця (СС).
"Ти сама вже стала, як курка гриль, – подивися на себе: живіт висить, щоки, як у хом'яка!", "Ледачий, безглуздий нечупара! І футболка у тебе вся в жирних плямах". Найжахливіше, що образливі фрази, адресовані доньці/синові, вимовляєш смачно, майже з задоволенням. Розумом розумієш: стріляєш отрутою в дорогоцінне дитя, але на рівні почуттів тільки дике роздратування. Чому нас дратують власні діти? Як не з'їхати з глузду від коктейлю суперечливих почуттів до дитини – любові і ненависті?
