Україна – Англія – 0:1. Фата-моргана

Україна завершує виступ на чемпіонаті Європи. Завершує поразкою від ще одного фаворита. Можна довго говорити про суддівську помилку, про удачу, яка вкотре повернулася до нас іншою частиною тіла, про час, якого нам (особливо Блохіну) катастрофічно бракувало. Проте всі ці тези хоча й будуть слушними, матимуть право на існування, все ж таки вони будуть похідними. Бо в першу чергу варто зазначити, що Англія та Франція виявилися сильнішими за нас. Французи нас повністю переграли, там взагалі без питань. Британці зіграли куди стриманіше, проте явно на результат. Якого вони також досягли. Нам залишається констатувати, що проти прописних фаворитів ми все ще не навчилися грати на рівних.

АНГЛІЯ - УКРАЇНА - 1:0. СТАТИСТИКА МАТЧУ

Але було б як мінімум нечесно не віддати належне українській команді. Всі без винятку хлопці старалися, намагалися проявити найкращі свої якості. Синьо-жовта команда стала справді загальнонародною, їй вдалося згуртувати всі частини країни. За це їм окреме спасибі. Будемо сподіватися, що збірна отримала необхідний досвід, який уже зовсім скоро знадобиться під час відбіркового циклу за право поїхати на чемпіонат світу до Бразилії. Все доведеться починати спочатку.

АНГЛІЯ - УКРАЇНА - 1:0. ХРОНОЛОГІЯ МАТЧУ

Але перед тим варто все ж таки розібрати по кісточках усе і вся в останньому матчі команди на Євро-2012. Матчі, який дійсно міг стати для збірної початком нового відліку. Або – або, третього нам вже не відводили. Самі себе загнали в таку ситуацію. Точніше, нас туди загнали французи, проте суті це не змінює.

З цієї позиції було цікаво спостерігати за рішеннями Блохіна. Після другого туру стало очевидно, що наш головний тренер у третьому матчі таки вирішить змінити стартовий склад. Вину за поразку від французів він узяв на себе, до того ж навіть візуально було видно, як деякі наші футболісти випадали з гри. Тому зміни мали бути обов'язково.

І вони були. Для достоту консервативного Блохіна такі пертурбації можна назвати глобальними. Змінити одразу чотири позиції – це щось нове для нього. Причому лише одна, за великим рахунком, зміна читалася – Шевченка мав змінити Девич. Передовсім тому, що Андрій зазнав у попередньому матчі незначного ушкодження. Добре, за тим же великим рахунком можна було сором'язливо прогнозувати, що Блохін таки вирішить поставити до основи Ракицького. Що й, врешті решт, сталося.

А от поява на полі "Донбас Арени" зі стартових хвилин Гармаша і Милевського відверто здивували. Не берусь судити однозначно, що саме таке рішення Блохіна стало невдалим чи фатальним. Проте, як мені здається, воно не зовсім дотикалося із завданням національної команди – перемога в будь-якому разі. На мій погляд, Ротань в центрі поля – креативніший за Гармаша. Це, повторюся, з того розрахунку, що нам доведеться не лише руйнувати, а передовсім створювати. Про Милевського взагалі має бути окрема розмова. Артем нині не в найліпшій формі, до того ж Бог йому не дав ні швидкості, ні уміння грати головою. Проте Блохін довірився саме йому, а не, скажімо, тому таки Вороніну.

Ну що ж, це вибір Олега Володимировича. Він мав на це повне право. І в разі прийнятного результату міг розраховувати на лаври переможця. За інакшого сценарію, як чесна людина і максималіст, знову має брати всю провину за негативний результат на себе.

Хоча звинувачувати в поразці одного тренера – не лише даремно, а й безглуздо. Це не провина Блохіна, а біда його та всього нашого футболу, щосправжніх майстрів своєї справи національній команді не бракує. Не вистачає передовсім креативних, творчих, нестандартних футболістів. На кшталт Ярмоленка, Коноплянки чи Гусєва. Не вистачає молодості Шевченка. Та й Тимощука також. І звідки нам взяти нову кров, нові імена, якщо в наших найсильніших вітчизняних командах провідні ролі грають легіонери?

У нас зараз немає гравців рівня Джерарда, Руні, Террі, Харта. Що б там не говорили про збірну "трьох левів", про її слабкі місця, про те, що її нинішній призов – найслабкіший у історії, а її тренер – звичайнісінький ремісник. Можливо, все це саме так і є. Проте за рівнем майстерності ми поступаємося навіть такій Англії. Не кажучи вже про Францію. Тому, мабуть, вони пройшли до чвертьфіналу, а ми – ні.

Окремо – про арбітра зустрічі. Судив бездоганно. Проте одна його помилка звела найперспективнішого арбітра континенту до рівня Швецова. Увесь світ бачив, що м'яч після удару Девіча перетнув лінію воріт, а ось Кашшаї та його помічники це прокліпали. Не хочеться шукати в темній кімнаті чорну кішку, проте осад залишився. Залишився назавжди. Бо він, той залишок, буде завше рятівним колом для Блохіна та компанії, котрі стверджуватимуть, що могли б, але їм завадили.

Дійсно, той гол міг змінити перебіг подій. Проте його не зарахували. І цей факт ми маємо, на превеликий жаль, прийняти, як даність. Як, до речі, це зовсім нещодавно прийняла Англія після пам'ятної зустрічі з німцями. В сухому залишку маємо те, що саме ми програли, а Англія перемогла. Вони в плей-офф, ми у відпустці.

Надія поманила, як марево, і як марево зникла.

Тепер будемо жити іншою надією.

Іншою фата-морганою.