Український прорив у Лізі Європи

У кожного було своє завдання. І кожен його вирішував по-своєму. Хтось буденно, хтось героїчно, а хтось завчасно. Проте кожен по-своєму дав нам привід порадіти: і "Динамо", і "Дніпро", і особливо "Чорноморець". Всі троє наших лігоєвропейських бійців пробилися до весняної частини змагань. Ми вітаємо їх і себе з таким показовим результатом. Тепер можна й до "йолкі".

Насправді ж, як і завше, усе було просто, ніби чистити сніг: перемагай — і ти в шоколаді. Програєш — відповідно, в іншій речовині. Лише "Дніпро", який завчасно вирішив свою долю щодо весняної стадії єврокубків, міг собі дозволити грати в Флоренції з висоти цього статусу. Натомість "Динамо" і "Чорноморець" такої розкоші фактично не мали. Нічия одеситів не влаштовувала, конче треба було вигравати на виїзді в ПСВ. Киянам для виходу в євровесну одного очка вистачало, проте в контексті останніх подій, пов'язаних із динамівським клубом, ймовірний поділ залікових пунктів із далеко не найсильнішим опонентом видавався якщо й не фатальним, то, в усякому разі, малоприємним.

ПСВ - ЧОРНОМОРЕЦЬ - 0:1. Статистика + відео матчу

Безумовно, найскладніше завдання було в "Чорноморця". Тут двох думок бути не може. Крім того, що треба було обов'язково перемагати в Ейндховені, що наразі для суперників ПСВ по місцевому чемпіонаті зробити нескладно, але треба було паралельно саме переграти команду Коку. А враховуючи те, як грав "Чорноморець" проти цього суперника в Одесі, досягти максимуму дуже складно. Бо, незважаючи на те, що Філіп Коку керує практично "дитячим садком", за рівнем та організацією гри той дитсадок таки перевершує команду Григорчука. І це не стільки проблема нашого колективу, скільки його біда. Ну немає у нас (і Одесі зокрема) настільки талановитих футбольних тінейджерів, як у Ейндховені і в Нідерландах у цілому.

Просто ПСВ наразі проходить очищення, тобто радикально омолоджує склад. Чомусь здається, що ті хлопці через рік-півтора будуть усіх рвати в тамтешній першості. Бо, окрім пластики й індивідуальної майстерності, ті з них, хто являється безпосереднім вихованцем ейндховенського клубу, зобов'язані мати ще й ментальний зв'язок із великим минулим цього славнозвісного клубу. Тим минулим, яким наші колективи та гравці похизуватися не можуть. Відтак, думаю, якщо одесити й могли перемогти цього опонента, то завдяки в першу чергу вдалому збігу обставин. Бо, повторюся, практично в усіх змагальних компонентах чорноморці не будуть кращими за своїх візаві. До речі, перший тайм це наглядно продемонстрував. Господарі дивом не забили, тоді як гості дивом не пропустили. Щоправда, шанси у грі проти такої команди будуть майже завжди, бо вона (команда ця) найчастіше діє за принципом "граю й сам, і супернику дозволяю". До того ж, оборона ПСВ, яка колись була ледь не взірцевою (згадайте часи Кумана, ван Брекелена чи Стама), наразі небезпідставно вважається найслабшою ланкою. Через брак потрібного досвіду вона дає збої. Опоненти користуються цією болючою "точкою" або одразу беручи бика за роги, або беручи мором. "Чорноморець" вибрав другий варіант. Власне, іншого в нього й не було — цей був єдино правильним. Годину змагального часу "моряки" терпіли. Вдавалося їм це не кращим чином, проте удача цього разу грала за команду Григорчука. Мабуть, віддавала борги за двобої з "Лудогорцем". Але "Чорноморець" таки досяг свого. Перший і єдиний шанс гості використали.

Натомість господарі після цього знітилися. Ні, не розсипалися, не опустили руки, проте все той же загальнокомандний брак досвіду давався взнаки. А "Чорноморець" в такій ситуації почувався впевненіше. Грати другим номером все ж простіше. Особливо, коли першим номером у цьому матчі ти й не грав. Григорчук, певна річ, дока в цій справі. Та й узагалі в своєму ремеслі. Гру він поставив команді, як ніхто в нашому чемпіонаті. От лише від фатальних несподіванок вберегти не може. Здали нерви в Рієри, який отримав справедливу червону картку. Ось після цього довелося справді хапатися за голову. ПСВ і в рівних складах виглядав ліпше за свого суперника, а маючи на одного гравця більше — й поготів. Дві чудові нагоди створили голландці під завісу зустрічі, навіть воротар їхній пішов на останній штурм, проте Одеса встояла. Мудрість Григорчука, терпіння й досвід футболістів укупі з прихильністю Фортуни таки забезпечили потрібний результат. Відтак далі йде команда, яка вже знає, чого хоче і чого варта. А майбутні зірки наразі дуже мінливі —то спалахують, як у Одесі, то ледь жевріють, як проти "Лудогорця". Але що нам до їхніх проблем?! Головне, що наша команда здобула таку важливу й важку, а від того дуже цінну перемогу. Здобула там, де мало хто очікував. Із трьох українських команд саме в "Чорноморця" була найскладніша ситуація. Й майже всі змирилися б із тим, якщо б одесити не пробилися до плей-оф, бо одноголосно й так визнали одеський дебют в Лізі Європи вдалим. Однак "Чорноморець" замахнувся на більше. А чому б і ні, адже втрачати нічого, а в разі успіху впишеш себе в історію. Спроба виявилася вдалою. Браво, Одеса! "Чорноморець" вкотре підтвердив, що стає реальною силою в нашому футболі. Що тут ще скажеш? Лише одне: так тримати!

ФІОРЕНТИНА - ДНІПРО - 2:1. Статистика + відео матчу

У "Дніпра" завдання було найпростіше: спробувати перемогти в ситуації, коли в кишені уже маєш вихід в плей-оф. Хоча доводиться констатувати із побаченого, що завдання як такого в дніпрян наче й не було. Або просто воно, те кляте завдання, виявилося непосильним. Грати на максимумі дніпропетровці не зуміли. Як не змогли проявити й характеру. Тоді як "Фіорентина" змогла. На те були й об'єктивні, тобто кадрові проблеми/причини. Проте й схилити їх на свою користь, а не лише прикриватися ними, як виправданням, наші футболісти не поспішали. Чи елементарно не хотіли цього робити. Валізний настрій, пора відпусток, що поробиш…Не час рвати пупа. На жаль. Хоча своє "Дніпро" на цьому етапі взяв. Тобто завдання-мінімум виконане, за що, певна річ, команда Рамоса заслужила на подяку. Проте, переконаний, від цієї команди ми вправі вимагати більшого. Це ж не дебютант із Одеси чи розхристана мавпа з гранатою із Києва…

ДИНАМО - РАПІД - 3:1. Статистика + відео матчу

"Динамо" мало закріпити загальний успіх. Бодай тому, що переважає за класом свого суперника, до того ж, в інакшому разі, доля динамівської команди видавалася туманною. А її тренера — очевидною. Чомусь я переконаний, що в разі невиходу в євровесну Олег Володимирович надалі б сконцентрувався винятково на питаннях політичних. Як то доцільність Майдану в Донецьку чи Дніпропетровську, й насолоджувався б на заслуженому відпочинку щоденною екскурсією до йолкі. Попервах навіть здалося, що саме так і буде — австрійці вже в дебюті гри використали — причому якось візуально легко — свою ж першу нагоду. Центр динамівського захисту провалився незбагненно, неприємно. Добре, що й суперник нічим особливим у подальшому не вирізнявся — такий же прохідний двір в обороні. Власне, "Рапід" нічим абсолютно не здивував — то команда рівня середняка нашого чемпіонату. Казав це ще після першого матчу, кажу це й зараз. "Динамо" і в Відні самотужки створило собі проблеми, і в Києві з цим "створенням" було все в нормі.

Та добре те, що добре закінчується. Слизький рахунок зробив більш упевненим Велозу чудовим ударом зі штрафного. Після цього стало остаточно зрозуміло, що "Динамо" таки вийде з групи й зіграє весною в Лізі Європи. Та чи буде це з нинішнім тренером, чи вже з новим — наразі навряд чи хто знає. Поживемо — побачимо. А тим часом привітаємо й динамівців із здобутим результатом і виконанням поставленого завдання. Й обов'язково маємо дорікнути Ярмоленку, котрий отримав попередження на рівному місці, відтак змушений пропустити перший матч плей-оф.

З цим і зимуватимемо.

Олександр Солнцев