Нема кращого за наше покращення

Дивна річ виходить із позбавлянням депутатського мандату за сумісництво. В минулому скликанні парламенту представники партії регіонів виявилися найбільшими прогульниками.

Рінат Ахметов і Алєксандр Лєщінскій відвідали лише одне засідання з 553, всього на 4-ьох засіданнях побував Юрій Чертков і на 9-ти – Сєргєй Кій. У цьому скликанні є теж такі, що сачкували.

Виходить, гуляти можна, а працювати зась?

Тим більше, що так зване "призупинення" підприємницької чи будь-якої іншої діяльності – суцільна фікція. Усі підприємці, замінивши себе підставними особами – довіреними маріонетками або родичами – нормально працюють і отримують за це гроші. Тільки вже не офіційно і кешом, а тільки кешом.

А цю новину я сприйняв би як жарт, якщо б вона була опублікована першого квітня, коли, як відомо, брехня всесвітня. А виявилося, що усе на повному серйозі.

Наше небувале покращення завдяки фахівцям від покращення так нестримно покращилося, що хіба капустяний качан іще не второпав, як покращилось наше життя завдяки масовому покращенню. Тому й не дивно, що проспект Правди в Подільському районі Києва перейменують на проспект Покращення.

Нє, це не жарти. Киян чекає цей щедрий дар саме на 8-ме березня. "Ідея належить главі уряду, – зазначила прес-секретар Азарова. – Усі бачать, як, насправді, чудово працює уряд.

Реформи принесли багато радості простим людям, тому Микола Янович, щоб відзначити підйом, в якому знаходиться країна, запропонував зробити в столиці проспект імені Покращення".

Питається, чому б відразу не імені Азарова? Недарма Янович згадав колись улюблену приповідку Віссаріоновича: "Жить стало лучше, жить стало вєсєлєє".

Наш старичок усе ще перебуваємо коренями у тій епосі, де всього було багато – і дешевої ковбаси, і дешевої горілки. Правда, доводилося за цим добром штурмувати крамниці, а за молоком вставати на світанку, аби зайняти чергу.

У кожному разі напередодні дня дурнів ідея проспекту імені Покращення цілком доречна. Дарма, що жодних реформ проста наша людина не бачить. Слово "реформи" якось так потихеньку сповзло у небуття і хляпнуло. А покращення виглядає чомусь так, що за кордоном і ліки, і продукти дешевші, ніж у нас.

Звичайно, наші бонзи по магазинах не ходять, а якщо й наважуються, то за день наперед оголошують, куди саме спрямують свої священні стопи. Ну і там уже чекає на них патьомкінська дєровня з відповідними цінами.

Поїхав би наш покращувальник на наше західне прикордоння й помилувався, які табуни машин їдуть у Польщу й Угорщину, щоб того ж таки дня повернутися, забиті по саму зав'язку продуктами.

Та дєдушка Азаров не самотній. Покращення повним ходом іде на Донбасі. Ще би! Ті, що весь час кричали, як вони годують усю країну, насправді, як виявилося, сидять їй на шиї, бо беруть удвічі більше, ніж дають.

Голова Донецької облдержадміністрації Андрєй Шишацкій заспівав справжню осанну покращенню:

"Украина, несмотря на то, что за прошлый год не было достигнуто роста ВВП, все-таки повышала социальные стандарты и для меня показательно, когда некоторые наши соотечественники – мои друзья, бывают за рубежом и надо все сравнить. Говорит, что когда прилетел с самолета, мне хотелось землю поцеловать – как мы тут еще хорошо живем".

Ну "за рубєжом" – це таке широке поняття. Може, він у Замбії був чи у Північній Кореї. Після таких відвідин не те, що рідну землю, а й рідний асфальт поцілуєш.

"Сегодня мир в целом падает, падает экономически, падает в части социальных стандартов, – уперто стоїть на своєму Шишацкій.

Забуваючи, що ми усе це вже чули у совєтську епоху, коли нам розповідали, як загниває Захід, яке там безробіття і як там недоїдають. У відповідь народ відповідав анекдотом: а ви передайте нам усе, що там недоїдять. Ми залюбки доїмо.

Авжеж, в Іспанії і Португалії є безробіття, але їхній безробітний заробляє більше, ніж робітники того Запорізького заводу, де висміяли Азарова.

Сумлінна прибиральниця-галичанка у Польщі, яка спеціалізується на прибиранні приватних помешкань і добре себе зарекомендувала, отримує від тисячі до півтори тисячі євро в місяць.

Мабуть, передчуваючи, що таке покращення може погано закінчитися, чуйні дітки губернатора Харківщини тов. Добкіна подарували йому кулемет Максим. Він, мовляв, "дуже любить зброю". А чому любить? "Тому що він мисливець", – пояснили дітки.

О – сила! З кулеметом піде куріпок стріляти. Знай наших. Та воно й мудро. Полювання така річ, що можна з нього на носилках вернутися. Кулемет точно не завадить. Особливо, коли Луценка випустять і той знову запрагне нанести візит на бетеері.

Чутка про те, що ще один свідок покращення Калєснічєнка був у школі трієчником, мене не здивувала.

Його російська мова часто буває доволі кумедною. Геннадій Москаль навіть подав запит, аби пушкінський медаліст опублікував свої табелі. Але той, не зраджуючи своєму витонченому вихованню, заявив: "Я саме відправив свого помічника, щоб він привіз для Москаля ще й зразки мого дитячого калу.

Оскільки Геннадій Геннадійович великий спеціаліст в цьому питанні, він має вивчити, як саме формується особистість українофоба. Ми передамо йому дитячу медкарту і зразки для вивчення".

І хто сказав, що Калєснічєнка грубіян? Усе дуже ввічливо і витончено. До цього ще поборник общєпонятного додав, що у дитинстві брав участь в олімпіадах з російської мови. От тільки почесні грамоти не збереглися. Одне тільки гавнішко.

Юрій Винничук