Ліга Європи: Реальність і утопія

Після поразки "Шахтаря" в Лізі чемпіонів спіймали облизня в Лізі Європи "Дніпро" з "Металістом". За себе і тих хлопців відповіло "Динамо". Добре, але мало. Бо ризикуємо навесні замість чотирьох наших команд у єврокубках бачити лише дві.

Кияни виграли прогнозовано, проте непрогнозовано мали вдосталь клопоту з напіврезервним складом португальського напівсередняка. Попри упевнену перевагу в підсумковому рахунку й загалом у грі, динамівці наробили стільки помилок, скільки вистачило б на кілька зустрічей. Причому таких похибок, що з розряду "на рівному місці". Чому були ніби не в своїй тарілці Віда з Сільвою та Сидорчук із Кравцем?

Вочевидь, досхочу вже "наїлися" футболом. До того ж, попри дійсно некуценьку лаву запасних столичного клубу альтернативи на деяких позиціях реально бракує. Добре, що вистрілив Ленс. І Ярмоленко таки розігрався під завісу поєдинку. А про СаШо взагалі варто писати окрему книгу: динамівський воротар перевершив, здавалося, вічний рекорд Блохіна за кількістю матчів у київському клубі. Проте, здається, цей сезон має стати лебединою піснею прославленого голкіпера. Все варто робити своєчасно. Це не той випадок, коли, ніби на "Полі чудес", можеш грати доти, доки не зламаєш барабан. Думаю, Шовковський це відчуває й сам. Але зараз не про це.

Поряд із футболістами, які невдало провели гру проти "Ріу Аве", в команді знайшлися й ті, хто зумів себе дійсно проявити. Таке поєднання вкупі з іншими факторами (передовсім бажання грати й викладатися до останньої хвилини, чого раніше навіть не проглядалося) й принесло потрібний результат. "Динамо" за тур до фінішу бронює собі місце в плей-оф. Проте, як на мене, повністю вважати місію виконаною можна лише тоді, коли кияни фінішують на нинішній зручній першій сходинці. Інакше залишиться якийсь дискомфорт, непевність. А розмови про динамівський ренесанс так і залишаться розмовами. Утопією.

Хоча справжню утопію треба шукати в іншому місці. Утопія - це рацпропозиція, подана наприкінці кварталу. "Металіст" під кінець групового турніру заїкнувся про те, що, мовляв, час уже згадати й про своє реноме, честь та гідність. Здобути перші очки, словом. Бачте, вони вже набили досить гуль, програли всім, кому можна й ні, відтак треба вже щось зробити позитивне. Навіть про рейтинг країни патякали. Рацпропозиція від приречених. Утопія. Можна зрозуміти чесну скруту, не можна зрозуміти відверту байдужість. Таке враження, що Курченко з "екзину" продовжує підкладати свиню Україні, цього разу - ось таким єзуїтським чином. Жарт, звичайно, проте знайти нормальне пояснення безвольної й, даруйте, бездарної гри харківської команди вкрай складно. Якщо у них там дійсно все хріново (хоча це не так), то навпаки - гризіть землю, намагайтеся сподобатися потенційним покупцям. Якщо ж у них усе більш-менш, то проблема тільки в футболістах. Та тренерові.

Рахаєв, як на мене, класний помічник, проте нинішня посада - мабуть, надважка ноша для нього. Він із усіма в команді товаришує, всім допомагає. Але…Але м'якому знаку не судилося розпочинати речення. Практично у кожному з п'яти матчів Ліги Європи за участі "Металіста" харківська команда пропускала м'ячі (а заодно й програвала) на самій фінішній стрічці. Це свідчить про два головних симптоми: невміння тримати удар і психологічну нестійкість. І один, і другий аспект - показник фаху тренера. У Трабзоні "Металіст" зрівняв рахунок і мав чисельну перевагу. Здавалося б, ось він, шанс, аби нарешті не програти. Проте дійсність перекреслила ці крихкі сподівання. Утопія це все. Вайлуватий "Трабзонспор", не докладаючи особливих надзусиль, зумів візуально просто забити два м'ячі.

Перелаштуватися харківська команда не змогла. Це ще одне слабке місце цієї команди й її тренера. Не "тягне" Ігор Рахаєв. На жаль. Складно сказати, чи то такий його рівень, чи він здатен на більше. Але особисто мені здається, що навіть із наявним набором виконавців "Металіст" мав здобувати більше, аніж суцільний нуль. Потрібен інший тренер. Хтось такий, хто здатен ризикувати й тримати в вуздечці футболістів. Інакше і у внутрішній першості з харків'янами може статися щось схоже.

У "Дніпра" тренер є. Справжній тренер. Можливо, переоцінений певним чином на наших широтах, однак для вирішення задач на кшталт виходу із групи Ліги Європи Маркевич цілком підходяща фігура. В усякому разі, подібні завдання він уже вирішував. Відтак зараз мову варто вести не про нього, позаяк свою тренерську дуель Маркевич, як на мене, не програв. "Дніпро" в Мілані постав, за великим рахунком, збалансованим і готовим до змін колективом. Тренер робив своєчасні корективи. Тобто, необхідний мінімум цього разу Мирон Богданович, як здається, виконав. І в цьому суттєва відмінність від ситуації з Рахаєвим, коли також команда мала час і зайвого гравця, проте не зуміла взяти очок. Якщо в першому випадку мову варто вести про незнання, то в другому – про невміння. "Металіст" не знав, що робити. "Дніпро" знав, проте не вмів. Фатальна нереалізація - ось біда дніпропетровського колективу. Моменти створюють із завидною постійністю, проте матеріалізувати їх вдається вкрай нечасто.

Кілька слів про Коноплянку. Той вечір на "Джузеппе Меацца" мав стати його бенефісом. За всіма показниками й знаками - тут вам і зацікавленість від того таки "Інтера", тут і можливість показати товар лицем. Не склалося. Й не тільки тому, що не реалізував пенальті. Як на мене, Євген - фаховий футболіст. Проте, як і його нинішній тренер - перехвалений. Особливо на наших широтах. Щоб спростувати цю не вельми приємну характеристику, й Маркевичу, й Коноплянці треба зробити із нічого щось. Ну, хоча б для початку переграти в останньому турі "Сент-Етьєн". Щоб рацпропозиція наприкінці кварталу стала не утопією, а реальністю.

Олександр Солнцев