Шахтар - Баварія - 0:0. Молодці, та не герої

"Шахтар" на "Арені Львів" здобув те, що зміг. "Баварія" взяла те, що хотіла. Суперники можуть паралельно тішитися: перші тому, що стрибнули вище власної макітри, другі тому, що стрибати не довелося, позаяк відбулися малою кров'ю. Відтак до повторного поєдинку кожен має право жити в полоні своїх ілюзій та фобій.

"Якщо ми пройдемо "Баварію", вважатимемося героями", - заявляв Луческу перед грою з чемпіоном Німеччини. Після першої гри можна стверджувати, що "Шахтар" героєм, на жаль, не став.

Надто суттєвою виявилася різниця між двома чемпіонами, надто різний їхній рівень. Справедливості заради зазначимо, що спроба геройствувати від гірників таки була, проте вона, ця худорлява спроба, розбилася об невимушений німецький мур. Порядок не зумів побити клас. Клас сяяв на промерзлому львівському стадіоні, як свого часу круппівська криця на тлі сакрального ширвжитку російської імперії.

Врятувати "Шахтар" цього разу могло щось на кшталт фатального збігу обставин для баварців, себто їхнього реального нефарту чи відвертої недооцінки свого суперника. Словом, якщо речі називати своїми іменами, шансів насправді було небагато: врятувати могло тільки диво. Вже перші хвилини матчу засвідчили, що на диво розраховувати навряд чи доведеться. Мюнхенці чітко, грамотно й без жодних ознак зверхності робили свою справу. Проте водночас із такою впевненістю у власній змагальній вищості, що склалося враження, що "Баварія" зробить із "Шахтарем" те, що днями втнула із "Гамбургом" (8:0).

Про якісь кадрові проблеми донеччан наразі говорити немає сенсу. Хоча б тому, що в порівнянні з опонентом у цьому сенсі наш чемпіон мав навіть привабливішу стартову позицію, оскільки не зумів задіяти лише одного стрижневого виконавця (Степаненка), тоді як "Баварія" досі через різні причини не може виставити оптимального складу. Однак навіть у такій варіації німці виявилися нездоланним бар'єром для "Шахтаря", тоді як замінити гідно дискваліфікованого Степаненка Луческу, як на мене, так і не зумів. Бразильська пара "хвилерізів" Фернандо - Фред виявилася не стільки кулаком у центрі поля, а якоюсь розчепіреною п'ятірнею.

До речі, не ліпший вигляд мали й інші "чарівники м'яча". Не можна сказати, що вони клеїли дурня чи намагалися грати на чистих м'ячах, але їхніх потугів виявилося замало, аби хоча б спробувати зламати хребет німецькій машині. Поклювали трохи, й на цьому все завершилося.

Молодці, словом. Але аж ніяк не герої.

Впало в око, що занадто поважно ставилися вони до суперника, навіть певним чином побоюючись. Такий висновок роблю на тій простій підставі, що надто багато зайвих рухів дозволяли собі гравці групи атаки "Шахтаря". Натомість потрібно було грати простіше, що дозволяло в певних епізодах розраховувати принаймні на виникнення гостроти поблизу чужих воріт. Одначе "Шахтар" якщо й мав якісь незначні атакуючі випади, вони виглядали і невпевнено, й незагрозливо. Це був явно не козир господарів. Команда Луческу, як здалося, зробила ставку передовсім на захист своїх позицій. Тобто журавлю в небі Мірча Михайлович віддав перевагу синиці в жмені. Цілком прагматичний і, здається, логічний підхід. За умови, що обороняється команда бездоганно.

Команда бездоганно не оборонялася. Хоча це радше "провина" баварців, аніж гірників. Футболісти групи атаки в "Баварії" - без перебільшення зірки першої величини, й тягатися з такими умовному Ракицькому, м'яко кажучи, було складнувато. Навіть незважаючи на "одну з найкращих у світі лівих ніг".

Проте донеччани там, де не могли взяти умінням, брали кількістю й налаштованістю. Саме в настрої на боротьбу й пресинг український чемпіон не програв чемпіону німецькому. Цілком можливо, що команда Гвардіоли діяла строго по результату й не збиралася форсувати події, маючи в запасі домашній поєдинок. Але якщо розглядати львівський матч у контексті самодостатнього, а не двораундового сценарію, варто зауважити, що "Шахтар" не програв. Передовсім у рахунку. Мабуть, зараз це найголовніше. Бо дозволяє жити до матчу-відповіді з чимось схожим на надію. Чи то пак ілюзію. А чом би й ні, адже головне в футболі - саме рахунок на табло. А за цим основотворчим показником "Шахтар" залишає за собою право на подвиг, диво, геройство - як кому подобається. Й байдуже, що гірники поблизу брамки Нойєра не створили жодного хоча б напівмоменту, а гру вирівняли лише тоді, коли отримали чисельну більшість. Головне, до 11 березня вони можуть почуватися достоту комфортно. Не героями, певна річ, але й не невдахами. А це дорогого варте. Якщо врахувати, проти кого грав "Шахтар".

А от хто справді герой, так це вболівальники. І аншлаг забезпечили, й уболівали гідно. Попри погоду не зовсім футбольну. Попри не зовсім футбольний і настрій. Львів зайвий раз довів, що за будь-яких обставин уміє гідно тримати марку.

От би й "Шахтар" навчився це робити не лише на полі. Хоча б зараз.

Олександр Солнцев