"Шахтар" уже "не той": хрону бракує

Уже не ті, що раніше. Не той "Порту", не той "Шахтар". Португальці вчинили черговий грандіозний розпродаж, змінивши добру половину складу й головного тренера. Таке "обнуління" марно не минулося: в тамтешній першості "дракони" поки програють конкуренцію "Бенфіці". Не "той", що раніше, уже й "Шахтар". Хоча в даному випадку причини інші. Глобальніші й водночас суб'єктивні. Одначе те, що донецька команда втратила колишні лоск, упевненість, а заодно й авторитет – очевидно. Відтак перед грою можна було зробити хіба що такий прогноз: зустрічатимуться дві "темні конячки", а тому передбачити щось у цьому матчі дуже складно.

Дивіться: ШАХТАР - ПОРТУ - 2:2. Відеоаналіз матчу

Луческу перед грою першого туру – в Більбао на зустрічі з пресою зазначав, що не знає, чого зараз чекати від своєї команди. Як мені здалося, не кривив душею. Якогось особливого індикатора, який би показав рівень цієї команди, досі не було. Не вважати ж таким чемпіонат України, в якому гірники поки не зустрічалися із більш-менш серйозними опонентами й таким же супротивом. Після "Атлетика" Мірча Михайлович завив, що ця його команда таки на щось здатна.

Складно не погодитися. Справді, на щось здатна. Тим більше, що бунтівні бразильці, які у нашому чемпіонаті все одно можуть собі дозволити грати в пів ноги, в Лізі чемпіонів пнуться зі всіх сил, аби проявити себе. Бажання звалити звідси у них не пропало. Тому й демонструють "товар лицем", намагаючись сподобатися потенційним покупцям. Не було сумнівів, що й проти "Порту" донецький легіон прагнутиме зіграти якнайкраще. Менше з тим, саме ця гра – проти "не того", але однак міцного й кусючого "Порту" мала дати відповідь, на що ж справді здатен нинішній "Шахтар".

ШАХТАР - ПОРТУ - 2:2. Відео і коментарі учасників гри

Мала дати, але не дала. Якісь зіжмакані враження залишилися після гри. Нібито все добре складалося, все за графіком. Коли треба – контролювали перебіг подій, коли не треба – діяли за рахунком. Коли ж заходили в безвихідь, допомагала торувати шлях Фортуна. До того ж, суперник виявився не безгрішним – захищався на порядок гірше, аніж атакував. Словом, хвилин вісімдесят усе було добре. А потім вийшов Джексон Мартінес, і від візуального зачарування залишилася тільки піна. До того ж, запам'ятовується останнє. Ось ці десять жахливих для українського чемпіона хвилин виявилися більш значущими, ніж усі попередні епізоди.

Відверто кажучи, аби перед грою хтось сказав, що матч завершиться саме з таким рахунком, особисто я б не був проти. Думаю, що не лише я. Десь у глибині своєї хитрющої душі й Луческу з таким підсумком би змирився. Але коли ти за п'ять хвилин до кінця зустрічі ведеш у два м'ячі, а натомість отримуєш лише нічию, вірю, що це боляче й образливо. Та чи не закономірно? Будьмо відвертими: "Порту" на нічию награв. За сукупністю створених моментів, виграних єдиноборств, тактико-технічних дій, урешті-решт. Команда грамотна, індивідуально сильна, вміє атакувати, причому робить це по-сучасному швидко, переходячи центр поля буквально в кілька дотиків. Оборона в них шкутильгає, це дійсно так. Але водночас якби вона не шкутильгала, то це був би вже не "Порту", а як мінімум "Баварія". І що, вочевидь, найголовніше – у португальців не опустилися руки після відчутного нокдауну. Атакували, створювали, тиснули. Сподіваючись, що тонке однак порветься. Порвалося.

Ахіллесовою п'ятою "Шахтаря" виявився захист. Це, певна річ, не одкровення, так завше було останнім часом. Але щоб так показово провалитися…Кучер свою першотаймову помилку (коли завалив опонента у своїй карній зоні) виправив на початку тайму другого, видряпавши м'яч у візаві й віддавши гольову передачу. Ракицькому натомість знадобиться не один матч, щоб розквитатися за все те, що натворив за останні десять хвилин на "Арені Львів". Однозначно, цей товариш – найслабша ланка нинішнього "Шахтаря". Перестав він прогресувати. Це, на жаль, очевидно. А ця пара, до речі, і в збірній зараз основна…

Хоча, за великим рахунком, передовсім у згаданому контексті варто говорити не стільки про конкретні прізвища, скільки про конкретну тактику. Не віддай "Шахтар" ініціативу супернику з "потрохами", можливо, й не було б жахливої кінцівки. Не проявили характер, не дотерпіли. Не знайшлося когось тямущого в команді, хто б уміло "розписав", кому що робити. Збилися всі в купу, наче манни небесної чекаючи. А в суперника свій супермен знайшовся. У нас на цю роль – такий собі футбольний Ляшко…

Тому, мабуть, не варто починати висмикувати з розпачу на потилиці пасма. Прикро, але хто кому Рабінович? Самі ж і винні. Навіть не можу сказати, що хотіли – як краще, а вийшло – як завше, бо навряд чи хотіли. Понадіялися, що минеться. Дарма. Знаємо добре, хто думкою багатіє. Сподіваюся, буде наука.

Аби виграли, можна було б казати, що відсотків на сорок-п'ятдесят вирішили задачу виходу з групи. Нічия карти сплутала, проте ситуація все ще підконтрольна для команди Луческу. Тепер неодмінно треба брати максимум у двох наступних матчах із БАТЕ.

…А якщо загалом, не знаю достеменно, як щодо "Порту", а "Шахтар" дійсно "не той". Як сказав би відомий кіногерой, "хрону бракує".

Олександр Солнцев