Британські репортери обманом пробралися в КНДР і розповіли про побачене

Британський таблоїд The Sun стверджує, що два його репортера - Саймон Пік і Алекс Джонс - провели тиждень в КНДР, представляючись бізнесменами. Візи вони отримали через посередника в Китаї, що працює на одну з британських туристичних компаній.

Як пише видання, практично відразу після перетину  китайсько-північнокорейського кордону британців вразили абсолютно порожні будинки без вікон, які з "китайського берега" здавалися звичайними житловими шестиповерхівками з затишними квартирами. Вони виявилися просто бутафорськими "коробками", зведеними за наказом Кім Чен Іра, щоб китайцям здавалося, ніби сусіди живуть благополучно.

Ділячись враженнями від відвідування прикордонного міста Сінийджу, репортери зізналися, що відчували себе немов на іншій планеті. Дорогою до готелю в похмурому місті західні гості не помітили жодного магазина або ресторану - тільки адміністративні будівлі і блокові житлові будинки з облупленою фарбою на стінах. Жоден з людей на вулиці не посміхався, а на іноземців у вікну автобуса вони дивилися, як на щось дивовижне.

З Сінийджу "бізнесменів" повезли на поїзді в Пхеньян. Дорога зайняла близько 6 годин, і весь цей час вони спостерігали з вікон нескінченні рисові поля, де по коліно у воді працювали люди.

Читайте також: Втікачка з КНДР розповіла, як там розстрілюють за крадіжку велосипеда

У столиці іноземців поселили в одній з двох готелів, де дозволяють розміщуватися туристам - в хмарочосі Янгакто на однойменному острові в двох кілометрах від центру. Саймона і Алекса задовго до прибуття в готель попередили, що їх номери будуть прослуховуватися. Як зазначається у статті, Янгакто особливо "зручний" тим, що з острова неможливо вибратися в місто непомітно для місцевої влади: єдиний міст патрулюється озброєною охороною.

"Бізнесменів" поселили на останньому, 47-м, поверсі. Всього в будівлі шість ліфтів, але в жодному немає кнопки п'ятого поверху. За офіційною версією, там живе обслуговуючий персонал, але за чутками, звідти агенти шпигують за постояльцями.

У кожному готельному номері є телевізор, але показують по ньому в основному програми пропагандистського характеру. Цілі години ефіру відведені під відеокадри того, як Кім Чен Ин, син Кім Чен Іра і новий лідер країни, проводить військові огляди.

Окремо репортери The Sun розповідають про їжу і напої. В готелі є бари, де в основному продають у пляшках світле пиво місцевого виробництва - як відзначають автори статті, на подив добре. Персонал категорично відмовляється від чайових, а здачу можуть видати жуйкою. Також журналісти з подивом дізналися, що в Пхеньяні є ресторани швидкого харчування, де готують бургери і піцу. Однак на відміну від пива, північнокорейські "Біг Маки", які, як запевняв гід, роблять точно за рецептом оригінальних, залишили у репортерів жахливе враження. "Бог знає, чого вони туди напхали замість м'яса, за смаком це навіть близько не нагадує яловичину", - розповіли вони.

Читайте також: Італійські студенти в КНДР: "Там робітники-раби чистять асфальт щіточками"

Знайомство з "Пхеньяном культурним" у британців почалося з центральної бібліотеки, де, як стверджують гіди, зберігається понад 25 мільйонів книг. Показуючи гостям приміщення фонотеки, один з гідів поставив диск Beatles і заспівав знамениту "Yellow Submarine". Всі троє гідів зізналися, що люблять музику "бітлів", проте, як з'ясувалося, ніхто з них ні разу не чув про такі музикантів, як Леннон, Маккартні, Харрісон і Старр. Крім Beatles, із західних музикантів вони знали Майкл Джексон, але були просто вражені, дізнавшись, що Джексон вже три роки як помер.

Як і всіх іноземців в Пхеньяні, британських гостей покатали в метро. Це одна з найбільш помпезних підземок світу, пишуть вони: кругом золото і кришталь, а стіни прикрашають фрески, картини та мозаїка. Все це дуже контрастує з життям простих жителів столиці.

Офіційно у метро Пхеньяну - дві лінії і 17 станцій, але насправді, схоже, станцій всього три, а їздити в зелених і червоних поїздах зі Східної Німеччини, вагони яких все ще прикрашають німецькі графіті, можуть собі дозволити тільки партійні бонзи, бо простому населенню це просто не по кишені, пишуть британці. Ходять чутки, що коли гіди показують станції підземки іноземним туристам, в метро зганяють спеціально навчених статистів, щоб зображували діловий натовп.

Репортери зазначили також, що міста, навіть такі, як Пхеньян, не знають проблеми заторів, тому що ніхто не може купити собі машин. Зате порожніми вулицями колесять блакитні міні вени з мегафонами, з яких монотонно лунає фраза: "Працюйте старанніше".