"Нептун" - надсекретний український проект, яким могла би пишатися будь-яка НАТОвська країна.
Ракетна галузь - предмет гордості українського воєнпрому, один з небагатьох, до речі. І саме тому ворог робить все можливе, аби не дати нашій головній "зброї стримування" навіть злетіти.
І справа не лише в постійних спробах викрасти секрети української оборонки або підкупити учасників проекту. Наші високотехнологічні ракети атакували навіть з тилу, йдеться в сюжеті ТСН. 19:30
Кого впіймали українські контррозвідники, і хто кількома словами в бюджеті ледь не збив такий страшний ворогам український "Нептун", - розбирався спеціальний кореспондент ТСН Андрій Цаплієнко.
Це те, чим могла би пишатися будь-яка НАТОвська країна. "Нептун" - надсекретний український проект. Крилата протикорабельна ракета, яка може зупинити російський флот на Чорному або Азовському морі. Летить зі швидкістю винищувача на гранично малій висоті. Кілька метрів над морськими хвилями. Радари противника її не побачать. Детальна інформація про випробування суворо обмежена. Ми знаємо тільки, що в травні два “Нептуни” влучили точно в ціль за вісімдесят п'ять та сто десять кілометрів від берега.
Але, схоже, російські спецслужби вже знають про “Нептун” більше, ніж ми думаємо. На початку травня агент росіян купив в українських військових, які були присутні на випробуваннях “Нептуна”, частину документації по ракеті. ФСБ цікавить справжня інженерна перлина проєкту - головка самонаведення крилатої ракети.
Офіцери переконали агента, що готові продати більше документів – аби дали більше грошей. Спрацювало. Операцію української контррозвідки зняли на приховані камери. Щойно агент отримав частину документації, контррозвідники взяли його на гарячому.
Охоронець у СІЗО веде затриманого. Його звати Олександр Рущак. Він звик до в'язниці. Пів життя за ґратами - більше двадцяти років - із короткими перервами на волі. На шпигуна не схожий. Стверджує, був лише кур'єром. З ФСБ контактував тільки телефоном: відправляв їм фото документів. Гроші знаходив у підготовлених схованках.
"Мені подзвонила людина, яка представилася Валерієм із ФСБ. Я повинен був передати матеріали на ту сторону, ось тому Валерію", - згадує Рущак.
Про те, хто саме з військових має доступ до інформації про "Нептун", схоже, російська сторона знала заздалегідь. Звідки вони про це дізнались?
Росіяни роблять усе можливе й неможливе, щоби "Нептун" ніколи не став на бойове чергування. Вони шукають слабке місце унікальної ракети. Але, виявилось, найслабше місце не тільки “Нептуна”, а й усієї ракетної програми, створили самі українці.
Це - залишки радянських міжконтинентальних балістичних ракет СС-24, які зберігаються на Павлоградському хімічному заводі. Майже чотири десятки велетенських циліндрів – у кожному по п'ятдесят тонн паливної суміші. Соцмережі періодично лякають павлоградців цими ракетами – мовляв, через них екологія міста під постійною загрозою.
Насправді ж старі СС-24 - це не токсичний непотріб, а стратегічний ресурс. Павлоградський хімзавод – єдине місце в світі, де зі старого ракетного палива створюють нове – для нових українських ракет. І не тільки паливо. Так, вибухає бойова речовина “Нептуна” - теж перероблена зі старих ракет.
Тож, ці металеві сигари – єдине джерело палива та бойових частин для всієї вітчизняної ракетної програми. Не буде цього ресурсу – ми залишимося без “Нептуна”.
“Не тільки без "Нептуна", ми б залишились без всього – без боєприпасів, "Вільхи", "Нептуна", "Тайфуна", без усього”, - каже гендиректор ДП НВО “Павлоградський хімічний завод” Леонід Шиман.
“ВІльха-М” - ракета залпового вогню, перетворена на високоточну зброю; “Тайфун” - новий ракетний снаряд на заміну застарілим “Градам”; “Грім-2” - аналог російських “Іскандерів” - летить на 280-т кілометрів, змінюючи швидкість та траєкторію.
Без палива, яке виробляють тут, ці проєкти можна закривати.
Але високоточного удару ракетна програма зазнала від тих, хто мав би її захистити – від українських нардепів. Восени 2019-го року парламент, ухваливши держбюджет, несподівано урізав фінансування переробки СС-24. Ці міжконтинентальні ядерні ракети базувалися в Україні. І витягнуті із 46-ти пускових шахт. Грошей перестало вистачати навіть на зберігання "Скальпелів" - саме так їх називали в НАТО. Про переробку, а, значить, про виробництво стратегічного палива можна було забути. Росіяни готувалися відкорковувати шампанське - вся українська ракетна програма опинилася на межі провалу.
“Не знаю, чи могла Росія вплинути, але їм це дуже вигідно. Думаю, вони дуже раділи, оскільки чим ми слабші у військових силах та озброєнні, тим легше з нами розмовляти. Не тільки на Донбасі, не тільки у Мінську, але й у світі”, - додає Шиман.
Та все ж програму вдалося врятувати. Уряд терміново відшукав спосіб фінансування. Більше ста тридцяти мільйонів гривень. Паливо для ракетної програми - буде. На підприємстві кажуть - наразі Україна здатна створити ракету – увага! – середньої дальності. Так, так. Таку саме, якою з агітаційних плакатів Радянський Союз лякав Сполучені Штати в часи холодної війни.
"Думаю, від 12 до 14 місяців достатньо, аби з’явився такий комплекс", - стверджує технічний директор Павлоградського заводу Євген Устименко.
Якщо Києву вистачить політичної сміливості піти на такий крок, Україна, за потреби, буде спроможна дістати військові цілі за 5 000 кілометрів від кордонів. Навіть за Уральським хребтом. Непоганий ресурс для стримування оскаженілого противника. І спроби Москви зупинити цей раптовий поворот - лише підтверджують правильність такої української стратегії.
"Зброя малої та середньої дальності – це більше зброя стратегічного політичного впливу. Це озброєння може ніколи і не використовуватись, але його наявність дозволяє більш вільно нашим політичним лідерам ухвалювати рішення, обговорювати якісь питання на самітах з іншими країнами. Україна не буде сидіти на задвірках, а сидітиме разом з лідерами", - продовжує Устименко.
Інакше кажучи, переконати окупанта припинити вогонь легше добрим словом і високоточною ракетою, аніж просто добрим словом. Такий шлях до миру, як свідчить світовий досвід, набагато коротший.