СРСР довго залишався єдиною європейською країною, де 8 Березня було державним святом.
Міжнародний жіночий день (або Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир ООН) відзначається 8 березня з 1977 року.
Історія Міжнародного жіночого дня починається з "маршу порожніх каструль", який влаштували 8 березня 1857 нью-йоркські текстильниці. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці та рівноправності жінок. Цю подію стали називатися Жіночим днем.
У 1908 році в останню неділю лютого тисячі жінок вийшли на вулиці Нью-Йорка з вимогою поліпшення умов праці і виборчого права для жінок. Поліція розігнала демонстрацію за допомогою шлангів з крижаною водою.
У 1909 році жіночий день знов був відзначений жіночими маршами і страйками в Ньй-Йорку, в 1910 році вони відбулися вже по всій країні. Тоді ж делегатки американських соціалістичних і феміністичних організацій вирушили до Копенгагена на II Міжнародну конференцію жінок-соціалісток, учасницею якої була активістка міжнародного соціал-демократичного руху Клара Цеткін. Вивчивши досвід американських колег у боротьбі за жіноче рівноправ'я, Цеткін запропонувала жінкам всього світу обрати день, коли вони привертатимуть увагу планети до своїх вимог. Конференція проголосувала за встановлення Міжнародного дня солідарності жінок між "старим" і "новим" стилями.
У квітні 1965 року Президія ЦК КПРС постановила внести до доповіді Брежнева про 20-річчя Перемоги тезу про те, що 8 Березня оголошується неробочим днем. СРСР довго залишався єдиною європейською країною, де 8 Березня було державним святом. Після розпаду СРСР деякі республіки колишнього Союзу продовжують святкувати 8 Березня. В Україні, Росії, Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Казахстані, Киргизії, Латвії, Молдові, Туркменії 8 березня відзначають як Міжнародний жіночий день.
У 1977 році ООН спеціальною резолюцією закликала усі країни світу проголосити 8 Березня днем боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем.