Обережно, пастка!
У "мінських домовленостях" Україні вдалося захистити свої інтереси, однак є певні нюанси, які в майбутньому можуть виявитися небезпечними.
Відповідно до третіх "мінських угод", питання децентралізації повинне бути здійснене шляхом внесення змін до Конституції і узгодження відповідної децентралізації з представниками "окремих районів Донецької і Луганської областей".
В чому проблема? Насправді важливо не так як називається річ, а те, що вона являє собою по суті. Тому що саме поняття децентралізації у цьому документі не розшифровується, що дає простір для вільного тлумачення.
Децентралізація України у розумінні бойовиків може означати насправді федералізацію. Тому дуже важливо, щоб українська сторона дотримувалася поняття саме децентралізації, яка передбачає контроль центральної влади за цими територіями.
Загалом у домовленостях таких абстрактних формулювань - з надлишком. Це, до речі, було головним недоліком попередніх угод. Є великий ризик того, що і цього разу ситуація повториться.
Другий момент. Українська сторона прагнула досягти контролю над українським кордоном. По суті, це один із основних моментів, який був закладений і у перших, і у других мінських домовленостях для того, щоб зберегти поняття територіальної цілісності. І начебто це є і в цих домовленостях. Але контроль буде відновлений лише наприкінці 2015 року і лише після того, як будуть внесені зміни до Конституції щодо децентралізації, ухвалені закони про статус цих окремих районів Донецькоі і Луганськоі областей і проведені місцеві вибори. Фактично Україна робить спочатку поступку, а потім отримує можливість контролювати кордон.
Іще принциповий момент. У тексті оминається питання вступу в НАТО і повернення Криму.
Загалом до певною міри виникає ефект дежавю. У тексті є формулювання, які слово в слово "списані" з перших і других мінських угод. І знаючи про те, що вони фактично не було виконані, виникає питання, як вони виконуватимуться зараз. Наприклад, у попередній угоді ОБСЄ мало стежити за режимом незастосування зброї, але її робота виявилася неефективною. Цього разу ОБСЄ надають право контролю за відведенням збройних формувань.
З тексту також не зрозуміло, якими є терміни, у які мають відбутися ті чи інші домовленості. Наприклад, виведення збройних формувань. РФ може апелювати до того, що пункт, (у якому йдеться про відведення бойовиків, розміщений перед пунктом, який передбачає проведення виборів. А отже саме такою і має бути послідовність дій. Досить часто так намагаються тлумачити міжнародні договори.
Утім, концептуальною перемогою України можна вважати те, що Україні вдалося провести "лінію наступництва" від одних мінських домовленостей до інших.
І попри всі мінуси перших і других домовленостей, для України вони більш вигідні, ніж для Росії, оскільки передбачають збереження території, яка існує в межах існуючого державного кордону.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook и стежте за оновленнями розділу!