Росія на глиняних ногах

Кремлівські ЗМІ, віддані Путіну політики і він сам вже взяли за звичку залякувати світ, натякаючи на застосування ядерної зброї. Чого лише варта заява прихильника заповітів Геббельса Дмитра Кисельова, що вже давно стала мемом, про можливості Росії перетворити США на радіоактивний попіл.

Але насправді підстав говорити про можливості когось там стерти у якийсь там попіл більше мають саме країни НАТО, а не Російська Федерація. Насправді єдиний ефективний ресурс Путіна для залякування демократичного світу – це арсенал засобів ведення інформаційної війни.  

Бо якщо порівняти кількісний склад збройних сил, кількість військової техніки (в тому числі новітніх зразків, діючої техніки тощо) країн Альянсу і РФ, то доблесна російська армія фактично за всіма показниками буде поступатися в два-чотири рази, а в низці пунктів – вдесятеро.

Зокрема, загальна чисельність збройних сил країн НАТО – 3,9 млн. осіб, Росії – 1,2 млн. – більше ніж втричі менше, ніж у НАТО. Стратегічні бомбардувальники – 500 проти 117 у РФ. Військові літаки – 14 500 проти 1500. Танки і бойові машини (бронетранспортери і т.д. ) – 98 000 проти 36 000. Артилерія, системи залпового вогню – 90 000 проти 47 000. Бойові кораблі – 550 (а за даними польських ЗМІ - взагалі 900)  проти 240 , в тому числі авіаносців – 19 проти 1.

Російський флот взагалі можна вважати найменш конкурентним порівняно з країнами НАТО, адже одним лише Сполученим Штатам Росія поступається  за основними показниками на 1,5%, а єдиний в Росії корабель, який можна віднести до авіаносців (авіаносний крейсер "Адмірал Кузнєцов") за своїми тактико-технічними даними є не конкурентоспроможним з кораблями аналогічного класу США і Великобританії. І це не кажучи про Китай, який не є членом НАТО, але цілком може стати опонентом РФ у військовому плані.

Єдине, в чому Росія має відносний паритет, так це в кількості ядерних боєголовок – 7 900 проти 9 700 у США, Франції і Великобританії разом узятих.

Тобто лише наявність великого ядерного потенціалу дозволяє Росії шантажувати Захід. Але одна справа мати потенціал, і зовсім інша – засоби для його реалізації. З якими, як зрозуміло з наведених вище цифр, у Росії великі проблеми. Тож демонстрація "чудес российского военпрома" є не більше ніж елементом створення інформаційних приводів, щоб потім можна було кричати по кремлівських каналах як НАТО "испугалось русских воинов". Згадаймо вигадки російських ЗМІ про виведення російськими ВПС з ладу системи протиповітряної оборони американської групи бойових кораблів, що перебувала в Чорному морі незадовго після анексії Криму в 2014 році, або демонстративне пересування територією Росії ракет стратегічного призначення нібито з метою передислокації їх ближче до кордонів з країнами НАТО.

Російське керівництво скромно мовчить про непідготовленість російських ракетних військ до виконання бойових завдань

При цьому російське керівництво скромно мовчить про непідготовленість російських ракетних військ до виконання бойових завдань: низка ракетних комплексів за технічними показниками не готові до запуску, не всі пройшли випробування, технічний стан більшості з них потребує додаткової перевірки. А останні випробування новітніх зразків ракетної техніки РФ продемонструвало недосконалість цих розробок, зокрема, у ракетного комплексу "Булава" з 2008 року був тільки один єдиний повністю вдалий запуск.

Все, що може робити російське військове керівництво, так це демонстративно катати всі ці болванки із загрозливими назвами країною і погрожувати кулаком уявній "бандеровской хунте", Пентагону та іншим "агентам мировой закулисы".

Також не варто забувати, що оборонні витрати країн НАТО, за прогнозами, у цьому році складуть близько 1 трлн. дол. на рік, тоді як Росії – максимум 100 млрд. А враховуючи погіршення економічної ситуації, затяжні бойові дії на Донбасі й можливе посилення санкцій, сума ставатиме ще меншою.

Тож міць і конкурентоздатність російської армії є вигадкою кремлівської машини пропаганди, а аж ніяк не об'єктивним чинником. Очевидно, про це добре поінформовані і в Брюсселі, і у Вашингтоні. Чому ж тоді вони ведуться на залякування Путіна, чому серйозно вважають, що в разі потреби за два тижні російська армія може дійти до Варшави? Відповідь насправді дуже проста: російські агенти впливу за гроші "Газпрому" прикормлюють окремих медійників, блогерів і цілі видання, аби посіяти паніку в західному суспільстві.

Крім ЗМІ, існують окремі політичні консультанти в оточенні керівництва ЄС і США, які також виконують замовлення Москви. Прохання не давати Україні летальну зброю, бо це, мовляв, спровокує повноцінний військовий конфлікт, звучить саме з вуст політиків і політтехнологів, яких фінансує або безпосередньо Кремль, або проросійське лобі, якому не вигідне посилення конфронтації з РФ з чисто економічних міркувань. Не дивно, що головним опонентом надання Україні зброї є міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр, багаторічний член Соціал-демократичної партії Німеччини, яка завжди відрізнялась дружніми стосунками з керівництвом Росії.

Тому аби світ нарешті почав відкрито говорити про відсталість і неконкурентоздатність російської військової потуги, західний політикум повинен позбавитися цих агентів впливу. Допоки цього не станеться, нам буде складно випросити реальну збройну підтримку в НАТО. Адже хоч військове керівництво Альянсу добре обізнано щодо можливостей Збройних сил Росії і дає їм об'єктивну оцінку, політичне керівництво країн-членів не дозволяє діяти проти РФ так, як того вимагає ситуація. Адже в НАТО всі рішення ухвалюються за згоди всіх 28 країн-членів. І якщо хоч одна з них проти – рішення буде заблокованим.

І поки у Росії достатньо сил, щоб змусити політиків ряду країн (Греції, Угорщини, Чехії) не допустити консенсусного рішення всередині Альянсу. Росія слабка у військовому плані порівняно з США та низкою країн НАТО, але її дипломатія і пропаганда поки сильніша. Ключ до вирішення цієї проблеми – усвідомлення західною демократією, що з Путіним не можна грати за правилами "лавровсько-чуркінської" дипломатії. І взагалі за будь-якими правилами – йому до них байдуже.