Тиха заздрість

Як почалася ота "волинська афера" у Польщі, я вже грішним ділом подумав собі, що з поляками щось не альо. Ну, буває, що цілий народ дістає бзіка. Так було колись з німцями. Росіяни й досі, як дістали імперського бзіка, то, певно, вже його ніколи не позбудуться.

Ну, і думаю собі: як же ж мені й далі любити поляків? Якщо вони нас так ненавидять, то любити їх гріх.

Але коли починаю проглядати, що вони пишуть про те все, то розумію, що не всі вони з бзіком. А точніше – дуже мало. Більшість все ж має здоровий гумор і ставиться до депутатської афери дуже скептично.

А тим більше багатьох поляків здивувала і розсмішила театралізована "волинська різанина", під час якої відбулося спалення бутафорського польського села.

Літератор Лукаш Найдер пише на Фейсбуку: "Як повідомила преса, реконструкція волинської різанини відбулася вдало. Будинки були спалені, поляки – вирізані. Публіка задоволена". "Здушило мені горло, – каже жінка середнього віку. Чоловік, що стояв поруч підкреслив: "То було дуже вдало зреалізоване видовище".

Таке враження, що це оцінка фахівця.

Репліки друзів Лукаша виглядають так. Чеслав Романовскі: "Цікаво чи був там фуршет: ковбаски, пиво, шинка, бо то все дуже допомагає оглядати реконструкцію різні".

Рафал Лєсьняк: "Може було різане пиво".

Різаним пивом називають змішане світле з темним.

Іна Губіцка: "Я б реконструкцію спалення на вогнищі охоче б оглянула. Шкода, що у нас мало відбулося таких подій".

Мірослав Маковскі: "Різня в Празі теж була б ефектна".

Йдеться про різанину, яку влаштував Суворов у Празі – варшавському передмісті.

Чеслав Романовскі: "Відчуй жахіття газової камери! Головна атракція Дні Освєнциму!"

Клєру Надер: "А чи ґвалтування теж були, зворушували серця і будили думку?"

Якуб Ґлушак: "Не було, польські жінки ніколи не були зґвалтовані і залишаються чистими".

Едвард Мруз: "При відповідному режисеруванні можна було вбити двох вовків: одній публіці повідомити, що то Волинь, а другій, що Єдвабне. Два в одному".

Тут маємо згадку про трагедію, яка трапилася в Єдвабному, де поляки спалили євреїв.

На українських форумах наші теж дали волю чорному гумору. Тут і пропозиції "відтворення газових камер Бухенвальда", відкриття "постійно діючої експозиції в в Аушвіці і Біркенау" і т. д.

Але комусь воно було треба, хтось за цим стоїть. Як стоїть і за яйцекиданням у Луцьку. У Польщі відразу почали галасувати про клятих націоналістів, які ніби стоять за тим яйцем. Але дуже скоро з'ясувалося, що пацан зовсім з іншої парафії і до націоналістів не має стосунку. Але хтось же його з Запоріжжя послав, хтось спонсорував.

Вочевидь, уся та "волинська афера" має своїх замовників і спонсорів у Росії і мета її усіляко зашкодити Україні на шляху в Європу. Тому так вчасно вигулькнули українські терористи у Великобританії. Не було, не було, аж гульк – повалили.

Ну, "єслі звйозди зажигают, – казав поет, – значіт кому-то ето надо".

Гадаю, небавом почуємо і про українську мафію, а гарні хлопці зі "Свободи" не забаряться дати ще якийсь привид для звинувачення в антисемітизмі та ксенофобії.

У понеділок я побував у Польщі і походив по їхніх книгарнях. Книжок про Волинь видано там чимало – це і документальні матеріали, і спогади. Але до честі поляків тематика ця збалансована.

Поруч із книжками про злочини УПА бачимо книжки, перекладені з української. Керівник операції з ліквідації заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського Степан Стебельський представлений двома своїми власними книжками "Зимою в бункрі" та "Крізь сміх заліза", а також книжкою іншого автора про нього.

Є також перекладена книжка Володимира В'ятровича "Друга польсько-українська війна. 1942–1947". Тобто книжка, яка викликала у польських історичних колах дискусію, книжка, яку критикували і не погоджувалися з її тезами, теж видана.

Всього я побачив зо два десятки книжок про УПА, де роль УПА розглядається без брехливих інсинуацій та вигадок. Однією з найцікавіших книжок, яка не має свого аналога в Україні, є збірник спогадів упівців, які жили чи ще й живуть на території Польщі. Зібрав ці спогади Богдан Гук. Цікаво, що до книжки увійшли також спогади про польський концентраційний табір, в якому тримали по війні упівців.

Таким чином, бачимо, що польський читач, який цікавиться темою, може собі скласти достовірне уявлення про ті події.

Взагалі Польща пішла далеко за ці 20 років за рівнем свого життя. А ми, живучи у одній із найбідніших країн, продовжуємо дивувати світ своїми божевільними цінами. З Польщі, скажімо, можна вилетіти до Іспанії на відпочинок за 30 євро, стільки ж коштує літак до Італії.

У нас за такі гроші зі Львова до Тернополя не залетиш. Їхні турфірми пропонують відпочинкові тури значно дешевші, ніж наші. Чимало галичан уже скористалися їхніми послугами, як і літаками.

Хотілося б тут запитати Бориса Колєснікова: де ж ті ваші обіцяні лоукости? Збудувавши шикарні аеропорти, наші хитровимахані буржуї воліють їх тримати незавантаженими, аніж пустити до нас зарубіжні авіалінії. Сам не гам і другому не дам.

Але це у всьому так. І знову я побував у польському супермаркеті й побачив багатьох галичан, які там закуповувалися і напихали свої авта продуктами та побутовою технікою. І я не можу ніяк цього збагнути: чому у них весь імпорт набагато дешевший, ніж у нас? Чому продукти дешевші і кращі? І це при тому, що платня і пенсія у них вища.

Невже важко второпати нашим тупим чиновникам, що ті ввізні мита, які у нас введені – лише на шкоду. А скарбниця як була пустою, так і далі пуста. За час коли підняли мито на авта, продаж вітчизняни авт. Зовсім не зріс.

Смішно чути, що Бойко обіцяє доплачувати за купівлю вітчизняного авто. А тим часом державні структури на державні кошти закуповують винятково дорогі престижні марки. Чому б Бойкові не зобов'язати у першу чергу чиновників їздити на вітчизняних тарадайках?

З такими сумними думками вертався я з Польщі, наладований книжками, часописами, продуктами, і відчуття тихої заздрості не покидало мене.

Юрій Винничук