Ще один крок до світу без АЕС

Південна Корея відмовляється від атомної енергії – про це заявив новообраний президент республіки Мун Чже Ін. Виступаючи на церемонії зупинки першого реактора АЕС "Корі", він оголосив, що держава вступає "в постатомну еру".

Рішення південнокорейського президента низка експертів назвала неочікуваним. Проте насправді багато в чому воно є закономірним.

По-перше, катастрофа на японській АЕС "Фукусіма-1" мала вкрай негативний ефект для корейського суспільства, адже Республіка Корея розташована лише за 1000 км від аварійної станції, а епіцентр руйнівного землетрусу й взагалі був майже поряд з Корейським півостровом.

По-друге, рішення має й іміджевий аспект, оскільки на тлі агресивної ядерної політики Північної Кореї Південна Корея приймає рішення про відмову навіть від мирного атома.

По-третє, не можна не враховувати і компоненту безпеки у рішенні про відмову від атомної енергії. Південна Корея є надзвичайно густозаселеною країною. Потенційна катастрофа на АЕС може мати справді катастрофічні наслідки. Приміром, в 30-кілометровій зоні АЕС "Корі", де Мун Чже Ін зупинив найстарший енергоблок, мешкають 3,8 млн осіб, до того ж там розташовані найбільші порт та автомобільний завод республіки.

Рішення Мун Чже Іна має проривний характер, адже віщує докорінні зміни в енергетичному секторі Південної Кореї – і навіть більше

Десять років тому корейський уряд ухвалив нову стратегію розвитку сектору енергетики. Вона передбачала будівництво нових та продовження експлуатації енергоблоків, що вже існували. Зрештою, в 2030 році частка атомної енергетики у виробництві електроенергії в Південній Кореї мала зрости з сьогоднішніх 30 до 40%. Тож рішення Мун Чже Іна має проривний характер, адже віщує докорінні зміни в енергетичному секторі Південної Кореї – і навіть більше.

Нині республіка оперує 25 енергоблоками та є четвертою у світі країною за виробництвом електрики на АЕС. Відповідно, втілення рішення президента країни означатиме значну втрату для національної економіки та зміну темпів розвитку атомної енергетики в світі.

Державна енергетична компанія КЕРСО (Korea Electric Power Company) зараз бере участь у побудові АЕС в Об'єднаних Арабських Еміратах. Позиції компанії на ринку атомних технологій суттєво послабляться, якщо рішення влади позбутися АЕС буде реалізовано. Водночас експерти Greenpeace вказують, що рішення руйнує цілий "картель" лобістів атомної енергетики, який сформувався у Південній Кореї на державному рівні з представників атомної промисловості, чиновників та представників ЗМІ.

Та попри це відмова від "мирного атому" ставить перед Південною Кореєю суттєві виклики. Передусім країні необхідно знайти заміну енергії з АЕС – а це третина від загальної кількості енергії, яку споживає країна. Мун Чже Ін, говорячи про наслідки відмови від атомної енергії, також заявив про намір за свій президентський термін закрити ще й 10 найстаріших вугільних електростанцій.

Ці кроки, звичайно, матимуть позитивний вплив на довкілля. Разом із тим, експерти критикують плани із заміщення АЕС і вугільних ТЕС природним газом. Зокрема, вважається, що це підвищить залежність Південної Кореї від імпорту енергоносіїв. До того ж заміщення "мирного атому" та вугілля природним газом вочевидь не бере до уваги значний прогрес, якого досягла сусідня Китайська Народна Республіка у впровадженні відновлюваної – вітряної та сонячної – енергетики. "Бум зелених технологій" в континентальному Китаї та Індії спричинили суттєве здешевлення відновлюваної енергетики, в результаті чого вона вже зараз дешевша за атомну енергетику і газові ТЕС.

Будучи розташованою на півострові, де майже впродовж усього року панує переважно вітряна погода, а взимку сонячно, Південна Корея має всі шанси для успішного розвитку альтернативної енергетики. Зараз її частка у виробництві електрики становить 6,6%. До 2030 року країна планує підвищити цей рівень до 20%. Зокрема, лише цього року в сектор "зеленої енергетики" планується залучити більше 11 млрд євро. А значний потенціал технологій та сектору ІТ у республіці дозволить в майбутньому створити ефективну систему з акумулювання електроенергії та управління децентралізованою енергосистемою.

Водночас посадовці зазначають, що експлуатація АЕС в Південній Кореї триватиме до того, поки енергоблоки не відпрацюють проектний ресурс в 30 років. Більшість блоків справді спрацюють своє вже протягом наступного десятиліття, однак минулого року у країні запустили один новий енергоблок, крім того, зараз триває спорудження ще чотирьох. Це означає, що повністю процес відмови від атомної енергії може завершитися лише приблизно в 2050 році. Проте є один важливий нюнас – на втілення програми Південна Корея має лише 5 років каденції Мун Чже Іна, тож немає гарантій, що його курс не буде переглянутий наступниками.

Та найголовніше, що відмовляючись від атомної енергії, корейці слідують за світовими тенденціями. Отже, це – ще один крок ще однієї країни до безпечної і для людини, і для природи "зеленої енергетики".

Катастрофа на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року та руйнівна аварія на АЕС "Фукусіма-Даїчі" в березні 2011 року завдали значного удару по іміджу атомної енергетики. Сумніви в безпечності атомних технологій підвищилися. Приміром, в 1990 році, після референдуму роботу АЕС припинила Італія. На тлі ж фукусімської катастрофи Німеччина в квітні 2011 року зупинила 8 своїх найстарших енергоблоків. До 2022 року ФРН має намір закрити усі АЕС на своїй території. Аналогічне рішення нещодавно прийняли й громадяни Швейцарії, підтримавши закриття АЕС до 2048 року. Також довгострокові програми припинення роботи АЕС нині мають Іспанія, Нідерланди та Бельгія.

Відмовляючись від атомної енергії, корейці слідують за світовими тенденціями. Отже, це – ще один крок ще однієї країни до безпечної і для людини, і для природи «зеленої енергетики»

Неабияке значення має і фінансовий фактор. Побудова енергоблоків в останні роки дуже сильно здорожчала. Зокрема, ще в 2007 році французький оператор EDF оцінював побудову нового енергоблоку на АЕС "Фламанвіль" в 3,3 млрд євро. Однак, у 2015 році в його зведення було вкладено 8,5 млрд євро. Так само дорожчає й добудова двох блоків на АЕС "Моховіце" в сусідній з Україною Словаччині. Ще 2013 року говорилося про вартість проекту в 3,7 млрд євро – нині ж він коштує вже 5,4 млрд євро.

Окрім того, терміни будівництва нових блоків постійно переносяться. Ті самі словацькі енергоблоки мали б стати до ладу ще в 2015-2016 роках. Проте зараз вже говорять про осінь 2018 чи початок 2019 року. Те саме стосується й фінської АЕС "Олкілуото". Її третій енергоблок почали будувати ще в 2005 році й мали завершити в 2010-му. Втім, він не збудований і до сьогодні. За оптимістичними прогнозами, його запустять тільки на початку наступного року.

Інформаційна економіка, що нині народжується в світі, не вимагатиме таких великих обсягів електроенергії, які виробляються АЕС. В інформаційному суспільстві її виробництво буде децентралізованим. Тож виробляти електрику за допомогою сонячних панелей, вітрогенераторів чи геотермальних установок зможуть пересічні громадяни чи їхні об'єднання, а не великі енергетичні корпорації. Звісно, за таких умов треба знайти способи накопичення електроенергії та змінити підхід до управління електромережами. Але світовий потенціал ІТ та нанотехнологій дозволяє сподіватися, що рішення знайдеться – і ми будемо більше піклуватись про довкілля, при цьому почуваючи себе у безпеці.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!