Без бою

Ми випадково опинилися за одним столом: я, моє колишнє кохання, його нова пасія та ще одна по вуха закохана в нього краля. Ця харизматична сволота взяла й об'єднала усіх нас, навіть не задумуючись, що хтось може себе почувати некомфортно при такому розкладі. Коли я кажу хтось, я маю на увазі нас трьох.

Пасії, судячи з усього, було найважче - бож небезпека просто поруч, та ще й у квадраті. Тож вона, знаючи про наше "минуле", спершу по-хазяйські поклала йому руку на плече, територіально відокремивши від мене. Водночас їй довелося тримати на відстані холодним зміїним поглядом платонічно закохану кралю, яка з великим ентузіазмом розповідала нашому мачо щось неймовірно цікаве в той час, коли він поблажливо відпускав у її сторону жарти.

Сволоту цю я досі обожнюю, але це почуття минулої закоханості вже давно перетворилося на звичайне загальнолюдське кохання, однак я досі ненавмисне ловлю своїм надчутливим локатором його власні та спрямовані на нього емоції.

Сиджу, значить, несамовільно сканую навислий над нами емоційний простір: натхненна розповідачка нагадує мене два роки тому – закохану до нестями і дещо безнадійно. А нова пасія вже увійшла в стадію сумного розчарування, яке я пережила минулого року. Вона ще поруч, ще робить вигляд, що все у них гаразд, але вже знає, що програла цей бій. Я дивлюся на неї і мені сумно. Сумно і шкода. Адже на відміну від мене вона боролося за нього, вона вірила у те, що зможе його прив'язати до себе, задля чого використала всі наявні у неї козирі у цій нелегкій грі. І програла.

Йому з нею комфортно, він називає її своєю дівчиною, інколи зраджуючи (така у нього вдача). Він знає, що не кохає її, що їхні стосунки закінчаться природнім чином, коли він переїде працювати до іншої країни. Тобто ось-ось. Тому зараз я віддзеркалюю його відчуття провини, трошки сорому та незручність - те саме, що переповнювало його тоді, коли він сказав мені, що не може відповісти на моє кохання.

Всю отриману з емоційного ефіру інформацію я обмірковую. Можливо, не права я, можливо, жаліти треба не його пасію, а мене, адже саме я здалася без бою. Щойно я зрозуміла, що моє кохання одностороннє, я просто склала ще незаряджену зброю, тоді як вона випорожнила всі до останньої кулі з обойми свого револьвера. Я натомість одразу погодилася на відкриті та ненав'язливі стосунки - просто щоб уберегти себе від виснаження та кінцевого фіаско. Що то було: життєва мудрість чи страх поразки, не знаю. Єдине, що не викликає сумніву - я здалася без бою.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook и стежте за оновленнями розділу!