Берлін крізь вікна Тахлесу

Переліт Париж-Берлін авіалініями AirBerlin був єдиним внутрішнім перельотом впродовж всієї заздалегідь спланованої європодорожі. Всі інші сполучення були залізничними, що було і швидше, і зручніше. Та й ціна на залізничні та авіа квитки була майже однаковою. З Парижа, особливо з емоційної точки зору, - варто летіти саме літаком. Адже тільки з висоти пташиного польоту можна насолодитись нереальним краєвидом: як під тобою з'являється, а потім віддаляється ледь вкрита м'якими сутінками Ейфелева вежа, що заплуталась у різнобарвних серпантинах вогників.

Але сьогодні про Берлін. Місто зі зрозумілих причин не має свого єдиного центру, адже довгий час було розділене Стіною. По один бік її царював комунізм, по другий – капіталізм. Саме це робить Берлін таким особливим поміж інших німецьких міст.

Як говорила Коко Шанель, перше враження можна справити лише раз, і моє перше враження про місто було дуже сумнівним. Можливо тому, що Берлін опинився останнім у нашому маршруті, можливо, ми більше гуляли його ГДРною частиною… Але таке важливе для мене перше враження було безперечно невеселим. Червоною ниткою упродовж усього тижня перебування у столиці Німеччини тягнулася чітка і категорична думка - жити в Берліні я б навряд чи змогла.

Задумалась про життя на чужині я не випадково. Адже в Берліні нас гостинно приймали наші друзі – емігранти. Вже більше 10 років вони живуть у Німеччині: отримали свої професії, винаймають житло, планують весілля і дітей. І нібито щасливі, і життя своє хвалять. Але щось таке в тих очах проблискує. Якийсь ледь помітний смуток…

Вже після кількох вечорів душевних розмов ми дізналися, що емігрантам тут складно дружити з корінним населенням. І навіть 10-15 років життя в Берліні не вирішують цю ментальну проблему. Проте на батьківщину їх вже не заманиш. Думки і мрії в них вже європейські.

Багато про все говорили, пригадували, аналізували, порівнювали… Та все ж мені складно навіть уявити таку ситуацію, щоб без якихось вагомих причин податися у пошуках кращого життя за кордон. Це ілюзія, і тільки одиниці здатні гармонійно інтегруватися в іншу культуру, побут і реалізувати себе. Одиниці.

Але повернімося до Берліну, де завдяки нашим чудовим друзям на нас чекала насичена культурна програма небанальними туристичними місцями.

9 травня у Берліні

Так вийшло, що наш візит до столиці Німеччини припав саме на 9 травня. Ранок почався з прогулянки Трептов-парком (Treptov Park). Це парк радянської слави, де велично стоять символи перемоги і всі монументальні написи викарбовано російською мовою. На вході нас зустрічали музики-емігранти, що голосно співали "Этот день победы".

Величезні радянські монументи і чимала територія дуже чітко цитували беззаперечне минуле панування СРСР. Всі меморіали у квітах, свічках та стрічках. А чималий наплив літніх людей саме у цей день і в цьому місці та їхня особлива манера вдягатися видавали їхнє СНД, чи швидше СРСР-походження. Німців у цьому парку не було. Вони його скромно уникають, як і саму дату.

Рейхстаг

Щоб потрапити до серця німецької політики, потрібно небагато – лише написати спеціальний e-mail-запит на їхньому сайті, після чого вам прийде відповідь із чітко визначеним часом можливого візиту. Пов'язана ця бюрократія нібито з антитерористичними заходами, але особисто я так і не зрозуміла, у чому сенс.

До Другої світової у Рейхстазі засідав державний орган Німецької імперії, а з 1999 року розміщується Бундестаг і працює головна німкеня - Ангела Меркель.

Будівля у стилі італійського високого Відродження у сукупності з величезним футуристично-дзеркально-серпантинним залом однозначно заслуговує на увагу. Там і про історію послухати можна, і краєвиди роздивитись.

Не оминули ми увагою і славнозвісні Бранденбурзькі ворота, Меморіал жертвам Холокосту, Chekpoint, Стіну, музей Берліна, телевізійну вишку і знаменитий годинник, історичні монументи, будівлі, паби, парки, шопінг...

Люди і чистота

Берлін - місто вільних людей, і це не крилата фраза. У цьому місті нереальна кількість різноманітних субкультур на один квадратний метр. Він дійсно не схожий на інші німецькі міста. Тут люди плюють на тротуари, на платформі метро можна спокійно покурити, так само спокійно можна кинути сміття і не думати про штрафи.

За словами наших емігрантів, поліція Берліна потурає інтернаціоналу. "Ми можемо порушувати всі ці чортові правила!" - впевнено вигукують вони. Молодь Берліна - це цілорічний Казантип з ГогольFest разом узяті: ті ж звичаї, тяга до всього альтернативного, внутрішній протест проти шаблонів і загального ладу... Цікава публіка, культ самовираження та саморозвитку.

Нам багато розповідали про "Будинки вільних художників" - це такі занедбані будівлі, де десятки років жили бідні художники, музиканти, скульптори та інші представники сучасного мистецтва, процвітав Drugs&Sex&Rock&Roll, активно виховувалися і культивувалися всілякі альтернативні андеграунд-рухи. Сьогодні ж залишився лише один такий будинок, широко відомий у народі як Тахлес. Зовні і всередині він весь у графіті. Там вже ніхто не живе, але влаштовуються виставки і продаються handmade-шедеври з дроту та пластику від місцевих авторів.

Тахлес - як культовий притулок хакерів і арт-богеми, часто ставав локацією для світового кінематографу. Ще кілька років тому біля цього будинку був парк-виставка сучасного мистецтва, де кожен експонат мав свою цінність для молодого покоління, але його закрили. І цей останній будинок, старий і вже давно непридатний для життя, міська влада планує забрати.

Ми навіть стали мимовільними свідками акції протесту, потрапивши в самісінький епіцентр борців за справедливість із затуманеними поглядами та сумнівною координацією рухів.

Надзвичайно здивувала організованість проституції. До смішного. Недалеко від Тахлеса розташувалася вулиця своїх власних "червоних ліхтарів", де добірні дівчата слов'янської зовнішності, одягнуті в "корпоративну уніформу" - корсети і лаковані ботфорти на тракторній підошві, - стоять по обидві сторони вулиці в чіткому шаховому порядку. Німці, вони такі німці.

Нерухомість та їжа

Купувати нерухомість в Берліні "не прийнято". Це дорого, безглуздо і невиправдано - за словами приїжджих. Тут всі все орендують.

При цьому Берлін не тільки найбільш фривольне німецьке місто, але й найбільш "дешеве" для життя. Їжа тут відчутно доступніша, ніж, скажімо, в Гамбурзі. Пов'язане це саме з інтернаціоналом. Приміром, великою популярністю користуються турецькі мережі супермаркетів, де всі продукти на 20-30% дешевші, ніж у європейських мережах; арабські і тайські забігайлівки, де дійсно дуже смачно і дешево. Примітно, що завсідниками бюджетних закладів здебільшого є етнічні німці.

Берлін, як на мене, більше схожий на ультрамодний хаб сучасного мистецтва, ніж на столицю суворого локомотиву Євросоюзу.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!