Снігуронька і холодильник

В житті кожної жінки настає момент, коли вона стає Снігуронькою. Не лише коли вона напівголодна студентка, і їй до зарізу потрібен підробіток під час зимової сесії, відтак доводиться позичати в бюро костюмів реквізит і вирушати з напівп'яним одногрупником Васею по дитсадках та приватних вечірках. Стати Снігуронькою в період найказковішого часу в році, коли всі бажання здійснюються, а запах хвої та мандаринів лоскоче ніздрі атмосферою свята й дива, – це покликання і навіть обов'язок кожної жінки. Адже це так прекрасно – перетворитися для свого коханого мужчини на нехай не принцесу (у Снігурки розмах все-таки дрібніший, вона просто онука снігового діда, нехай і досить крутого), але на фантастичну героїню! З косою до пояса, мішком подарунків і в синьому коротенькому платтячку.

Але от свята минають, вихідні – теж, і рано чи пізно кожна Снігуронька стикається із неприємним відкриттям: настають прозаїчні будні, пора б і танути уже, а танути після трьох тижнів свят не так просто. Тому що починала свята Снігуронька тендітною дівчинкою, а закінчила сніговою бабою.

В нерівну боротьбу з холодильником рано чи пізно вступає кожна друга на планеті. Дехто з цієї боротьби, на жаль, не виходить переможцем, а дехто взагалі не виходить з цієї боротьби – бо заходиш ти на кухню чайку випити, аж раптом оп! – і ти чогось уже жуєш канапку з кров'янкою. А коли на свята жінки тимчасово перетворюються на Снігуроньок – і поготів.

Судіть самі. Святковий новорічний чи різдвяний стіл мусить накрити кожна господиня. Поки накриє стіл – в рот полетить недорізана ковбаса з "олів'є", невдало покраяний сир, хвіст від оселедця, а під нього – горбушка з хліба (бо де ж оселедця можна їсти сольною програмою), і далі за меню (хто вже не робить "олів'є" на Новий рік – поміняйте ковбасу на рябчиків з ананасами та ікру, і буде вам щастя). Далі – проводи року старого, зустріч року нового і застілля до рання. Потім поправини. Потім гості. Спочатку до вас, потім у гості ідете ви. Якщо вдома при гостях ви мінімально стримаєтесь, аби не запихатися холодцем з хріном, то на відвідинах вашої мами чи куми у вас просто немає шансів залишитись голодною.

Потім – Різдво. Нікого не хочу лякати, але два вареники на Святвечір записуються вам в карму в десятикратному об'ємі, а заполіровані кутею – як ще плюс стільки ж. А це ж ще навіть не Старий новий рік!.. Для активістів та поборників здорового способу життя наголошую – людей (навіть Снігуроньок), котрі на Різдвяні свята відмовлять собі в голубцях, "вушках" з грибами під смажену рибку з борщем, промінявши все це на "здорові" салатики з минулорічної кульбаби, часто навіть священики в церквах не розуміють. Бо радянський менталітет у нас досі не вивівся – на свята стіл мусить вгинатися. І от коли все, що було на столі, поволі перекочувало у вигляді свіжих кілограмів на ваші сідниці, талію та стегна, дорогі Снігурки, починається війна не на життя а на смерть. Адже це холодильник, ця біла товста потвора, винен у тому, що тепер ви й самі нагадуєте тумбу, створюючи йому гарну пару. Хоча насправді холодильник не винен навіть богу душу. І дарма ви намагаєтеся зігнати на нього власні гріхи – бо це ви ще наприкінці листопада забили його під зав'язку зеленим горошком та майонезом, саме ви любовно розглядали джунглі ласощів у його нетрях щовечора, вибираючи, під що б подивитися улюблене кіно, і саме ви з слізьми доїдали напівскислий крабовий салат "щоб не пропало".

Та ви будьте хитріші. Замість нажиратися святковим тортом самій – згодуйте його одногрупнику Васі – йому, як Діду Морозу, однаково закушувати треба. Замість сідати до різдвяної вечері о 9 вечора, сядьте о шостій. Зірка однаково зійде, з вами чи без вас, а шлунок (і фігура) вам потім подякують. Ну, і якщо вам просто життя не миле без намайонежених салатів – принаймні їжте їх без бутербродів із маслом та шпротами. І повірте – весна прийде безболісно, бо танути після насиченої зими вам буде набагато легше.