Світла сторона засмаги

Катастрофічно помилялися автори відомої кінокласики, коли твердили, що чоловіки надають перевагу блондинкам. Себто, в часи, коли до сінематографу ходили на білявку Мерилін Монро, воно так може й було. Але якби назву для цього фільму вигадували зараз, то звучала б вона "Чоловіки надають перевагу мулаткам". Тому що на зміну секс-революції нордичного еталону краси з їхніми білястими локонами та блакитними очима в світі останнім часом стрімко запанувала тенденція любити гарячих жінок афро- та латинського типу, з усіма кольорами шкіри – від ніжного оливкового до кольору ебенової кістки (про всяк випадок зазначу, що це слово вигадала не я і таке дерево справді існує).

Сезон відпусток пройшов, засмаглими амазонками на вулицях вже й не пахне, усі до брів закуталися в плащі та шарфи. Але ось вряди-годи спливе невідомо звідки шоколадна феміна, уся така свіжа, немов щойно з Карибів приїхала, і одразу вся чоловіча увага прикута до неї. Та й жіноча теж. Але якщо жінкам просто хочеться літа і сонця, то чоловіки на смаглявок озираються зовсім з інших причин.

У всі часи у всіх королів і вождів світу були темношкірі наложниці. Себто, дружин вони мали білошкірих, та й наложниць мали білих теж, але темношкіра рабиня була невід'ємним атрибутом будь-якого персонального гарему, предметом певної особливої гордості. Якщо розглядати цей феномен на банальному генетичному рівні, то справа ще більше пояснюється – що різноманітнішим є генофонд, то життєздатнішим буде потенційне потомство. Згадайте "Рабиню Ізауру": за непоказною, начеб, Ізаурою, вмирала половина бразильських фазенд. Відтак, певний стереотип міцно засів чоловікам у голови, і тепер навіть якщо жінка – блондинка, її засмага додасть їй виключно бонусів. Ну а якщо брюнетка – то й поготів.

Саме тому жінки ходять до соляріїв і смажаться там, мов кури гриль, перетворюючи шкіру на запечену маску. Адже так у них потенційно більше шансів знайти кавалера! От ви, скажімо, кого на вулиці швидше помітите – розкішну Дженіфер Лопез чи якусь зачухану Майлі Сайрус? За чоловіків беруся відповісти з стовідсотковою гарантією. До того ж в наш час космополітизму білих жінок стає все менше, в естетичній фаворі – Латинська Америка та Африка. Адже білий – це колір холодний, спробуйте збудити когось серед полярних снігів Арктики. А колір засмаги – це колір сонця, колір радості, танців біля вогнища (можна навіть ритуальних), ну і всього, що за цим слідує. А що краще – бути втіленням вимираючого блідошкірого виду чи втіленням жагучого сонця Півдня?..

Якось під час чергового перегляду фільму "Жінка-кішка" моя подруга ніби жартома спитала у свого чоловіка, чи подобаються йому такі кралі, як Холлі Беррі. Відповідь була однозначною. На подальше запитання, чи не бентежить його, що відома акторка – темношкіра, подруга отримала культурний шок, вислухавши об'ємну тираду на тему того, що вона, по-перше, має допотопні расистські погляди на світ, а по-друге, вона не в курсі навіть такої очевидної речі, як те, що кожен блідолиций мужчина на землі має за еротичну фантазію секс із темношкірою моделлю. А коли й не моделлю, то просто з темношкірою. Зараз подружжя не розмовляє вже два тижні; подруга тимчасово переїхала жити до мами – поки погляди на світ не стануть більш політкоректними. Коли вона з обуренням розповідала мені про цей ексцес, я, з одного боку, втішилась, бо це підтверджувало мою власну теорію про невмирущість расового стереотипу у чоловіків. З іншого боку – подружня сварка подруги наштовхнула мене на мимовільні роздуми. Адже коли всі чоловіки такі, виходить, і мій – не виключення?.. Запитувати у нього напряму про його інтимні марення я не зважилась. Але тепер активно стежу, чи не потрапляє до його відеотеки надмір фільмів за участі Холлі Беррі.