A la guerre comme a la guerre

Ми багато років поспіль не хотіли признатися собі, що вже маємо статус учасників бойових дій. Ну бо як можна воювати з тими, хто з тобою 25 годин на добу, десятиліттями не вилазить з твого телевізора?! А тєлік він же ж, як ще один член сім'ї, до якого усі прив'язані. Тут тобі й кіно від сусідів про чесних "енкаведистів" покажуть, і "войнушку з фріцами" вже сімдесять років крутять, і концерти зі "старими піснями про головне", і гламур басково-кіркоровської Московії.

Твої північні сусіди довкола: в газетних кіосках, в книгарнях, театрах і концертних залах, в клубах, в конференц-залах, в офіційних кабінетах та державних установах. Вони навкруги й повсюдно, то ж які вони недруги?! Щоправда, вважають тебе дещо недоробленим "росом", тобто "малоросом". Таким собі трохи розумово ослабленим молодшим членом єдиної радянсько-православної сім'ї, який тимчасово мешкає в окремій кімнатці комунальної квартири. Але ж це ненадовго. Усе от-от виправиться, ну типу підлікуємо. Наприклад, безперервною інформаційною інвазійною терапією, яка замінить лоботомію царської охранки, ленінського ЧК чи сталінського НКВД. Така собі заміна кривавої патанатомії та вівісекції ХХ століття модерною фізіо-терапією…

Ми десятиліттями були пацифістами на фронтах інформаційної війни. Ми її намагалися не помічати. І кволо реагували лише на точки біфуркації, коли вилазив якийсь крикливий фрік, типу Жиріновського чи Затуліна. Казали своє тихе "фе" і знову поверталися в розмірений інфо-совок буття.

Активна фаза війни почалася ще до виборів 2004-го, коли Кремль почав масовану пропаганду на розкол України чи то на три сорти населення, чи то на три зони окупації. Напевно пам'ятаєте ці телевізійні ролики.

Але перед військовою агресією 2014-го інформаційна війна перейшла з активної у килимове бомбардування – 90 днів брехні та дезінформації довкола Євромайдану та повстання проти Януковича і його клептократичного режиму.

Тепер, після початку військової агресії Росії, кожен громадянин стає солдатом цієї війни. Поки що інформаційної. І навіть попри своє бажання/не-бажання. Адже інтервенцію армії "зелених чоловічків" Путіна підтримують 67,8% росіян і їх агресивність базується не лишень на вродженому імперіалізмі, але й на цілковитому інформаційному підживленні брехнею російських ЗМІ. Правильно таки ЗМА чи ЗМП – засобів масової агітації та пропаганди Путіна. Відверта маніпуляція чи дезінформація Кремля легко розсипається звичайним поглядом у вікно, де всі ці банди "неонацистів, бандерівців та правих секторів", які окупували українців та російськомовних росіян України, ніяк не приходять – ні в Київ, ні в Харків, ні в Кримську АР.

Тисячі брехливих повідомлень і постановочних відео-сюжетів – це тепер "випуски російських" новин на щодень про Україну. Гопника Топаза побили гопники Партії Регіонів у Маріїнці – у Москві він уже жертва бандерівців Майдану. Українські туристи в Шегинях, західній митниці, для московитів стали натовпами біженців у Росію. Тисячі озброєних військових РФ на Кримському півострові для телепутінців стали "самообороною", яка накупила одностроїв у воєнторгах.

Жертви інформаційної війни отримують поранення головного мозку і вже неспроможні оборонятися та самостійно викривати дезінформацію і брехню. На прес-конференції Путіна, коли той "зелених чоловічків самооборони Аксьонова-Гобліна" одягнув та озброїв у воєнторгах Севастополя, у російських журналістів навіть не зародилося простого запитання: а чи можливо купити в магазинах автономії 16 тисяч уніформи від міністра Шойгу та 16 тисяч бронежилетів, закупити з десять тисяч автоматів АК 101-105, "Вінторєзів" з оптикою, модернізованих кулеметів АК і зо пару тисяч гранатометів? Ніхто полководця Путіна не запитав, чи в Кримській автономії поступили у вільний продаж БТР-80 та броньовані автомобілі ГАЗ-233034 "Тигр" з декоративними російськими реєстраційними номерами та значками "Гвардія" на борту. Брехню творить не лише Кремль, але й його колаборанти: журналісти, глядачі і читачі.

Нажаль, "гомо сапієнси" у наших північних братів-агресорів явище малочисельне і їх лупцюють рядові росіяни та озвірілий ОМОН. А самих учасники протестів проти воєнної агресії Кремля вже прирівнюють до "врагов народа" сталінського стандарту.

Тепер кожен з нас вже є мобілізованим бійцем, навіть якщо повістки з військомату у поштовій скринці не отримував. Кожен дзвінок до родичів чи знайомих в РФ вже рівнозначний влучному гарматному залпу. Подзвони і розкажи усе, що бачиш довкола сам кожного дня. Терпеливо дай відповідь на усі їхні питання і "страшилки". Маєш смартфон, планшет чи ноутбук – розішли посилання на відео російської окупації та "подвиги" окупантів в Кримській автономії, провокації та бійки російських туристів-нацистів у містах сходу й півдня нашої країни, усіх цих гопників-нацболів з триколорами, які приїхали на автобусах з номерами Бєлгородщини, з Курська та Краснодарського Краю, і разом з місцевими кримінальниками, комуністами та роснацистами штурмують урядові будівлі. Якщо ваші північні друзі ще не розівчилися читати – надішліть їм цікаві аналітичні статті та фактологічні репортажі з окупованих територій. Це мінімальний вклад кожного у нашу свободу, у нашу перемогу. Як кажуть у ХХІ столітті – воїни правди і світла, озброєні одноручними "айфонами" та дворучними інтернет-планшетами.

А для усіх колег по медійному цеху вистачить роботи як на північному, придністровському чи кримському фронтах, так і на диверсійному західному плацдармі. Агентура Кремлівських карликів-агресорів – це не лише ФСБешні шпигуни, але й чисельні агенти впливу від непідкупних газпромівських "шрьодерів і рарів" до чисельних Дер Шпігелівських маніпуляторів. Грошей у путінського Газпрому вистачає не лише купити у європейських держав право прокласти труби "Південного потоку" їх територіями, але й переламати суспільну солідарність з Україною чисельними публікаціями дезінформації навіть у солідних виданнях.

Ось лише один із сотень прикладів російської інформаційної війни на західному плацдармі - іспанське видання Libertad Digital Europa. "Єврейські погроми, підпал синагог (у тому ж Запоріжжя), невмотивовані (або добре мотивовані) напади на євреїв, їх вбивства, стали буденною справою на Україні. І коли на сцені київського" Евромайдана "всі спостерігали мало не в обнімку лідера партії" Свобода "Олега Тягнибока та американського сенатора Джона Маккейна, єврейські організації в США та Ізраїлі обурилися", пише Хуліо Ілоні (Julio Hiloni). Далі - невеликий історичний дискурс до Коліївщини вісімнадцятого століття, "массакра в Умані" 1768-го і "логічний" висновок для іспанців про сьогодення України: "Не будемо себе обманювати, панове, нинішній нестримний розгул антисемітизму в Україні був і очікуваним, і передбачуваним".

Хто знає іноземні мови – уже може на сторінках таких "непідкупних бастіонів" свободи слова і стандартів "об'єктивної" журналістики дати відсіч не лише різним там "хуліам" російської інтервенції. Будьте певні – ваш невидимий ворог точно не іспанець, а невидимий замовник з кремлівською зіркою на будьонівці. Партизанські загони української діаспори в Іспанії, Португалії та Італії можуть також потужно допомогти на фронтах російсько-української інформаційної війни, тим більше фронт пролягає вже у сусідньому газетному кіоску.

Кому іноземною воювати важко – вистачає внутрішнього фронту "п'ятої колони". Маєте на вибір вогневі точки: КПУ, Вітренко, Колісниченко, Погребінський, Медведчук і ще чимало "інтеро-вєстєй". Їх колективна діяльність зараз направлена на дискредитацію влади і поширення паніки через тези й дези "караул: Захід нас здав Путіну". Хоча саме світова солідарність дала уряду у зовнішній політиці отримати за останні тижні більше, ніж за усі 22 попередні роки.

Отже, усім нам необхідно стати, якщо не воїнами невидимого інформаційного фронту, то хоча б активними громадянами, які щодня мають пікетувати усі посольства, консульства та інші будівлі "гуманітарної інвазії" такого "братського" московського агресора. Це не страшно і не важко – головне щодня, щогодини. Бо на шальки історії нам знову підсунули простий вибір: воля або смерть.