День тиші
Сьогодні, у день тиші, коли країна нарешті зможе відпочити від передвиборчої агітації та перевести подих перед днем голосування, якраз можна підбити підсумки цієї виборчої кампанії.
Максим Сидоржевський
Якщо говорити в цілому, то, безумовно, виборча кампанія 2014 року була особливою і унікальною з багатьох причин, основні з яких спробуємо назвати нижче.
Попередня влада була усунута шляхом революції. Вперше в історії України дострокові президентські вибори стали необхідністю у зв'язку зі зміною влади через народний протест. Точилось і досі точиться багато розмов про використання різноманітних технологій під час подій в Україні за останні півроку, про те, хто смикав попередню владу за невидимі ниточки і змушував власними руками наближати свій політичний суїцид, проте факт залишається фактом – Революція гідності справді є нічим іншим, як революцією у класичному розумінні цього слова – зміною одного політичного режиму іншим.
Вперше попередній президент втік з України. Як би не складались стосунки з народом у всіх попередніх українських президентів впродовж їхнього керування державою, усі вони нині живуть в Україні, отримують від держави (читайте – від нас з вами) чималі кошти, охорону, автомобілі і житло, і дуже часто з розумним виглядом авторитетно "вчать життя" нинішніх керівників держави на всіляких національних круглих столах. Проте попередній президент переступив межу дозволеного, внаслідок чого було вбито більше сотні людей, і змушений був накивати п'ятами в єдиному напрямку, де він може почуватись більш менш безпечно – до Росії, яка, як і 9 років тому, охоче прихищає усіх колишніх українських можновладців, у кого "руки в крові" або "рильце у пушку".
Виборча кампанія проводилась в умовах справжньої війни. Ніколи, у найжахливіших снах українці не могли уявити, що на нашій землі будуть відбуватись бойові дії. Україна виявилась не готовою захищати свої кордони від російської спецури і диверсантів та їхніх поплічників в Україні. Вчитись оборонятись доводиться на ходу, ціною багатьох помилок і життів, адже українська армія, роз'їджена за всі роки незалежності тотальною корупцією, виявилась беззубою перед ворогом.
Виборча кампанія проводилась в умовах інформаційної війни. Починаючи від початку антивладних протестів в Україні Кремль розгорнув справжню інформаційну війну проти України. Апогею вона досягла у лютому, коли російський агітпроп розповідав, що розстріляні на Майдані люди ледь не самі себе вбивали… Власне, з тих пір в апогеї інформаційна війна знаходиться і донині – тотальна брехня і підміна реальності, спрямовані на розпалювання антиукраїнської істерії, спостерігається в російському інформаційному просторі і зараз.
Початок нової Холодної війни. Виборча кампанія проходила в умовах найгострішого протистояння Росії та Заходу з часів розвалу СРСР. І причиною цього стала політика Росії саме по відношенню до України – анексія Криму та неприкрита агресія північного сусіда на сході України розкрили очі Заходу на те, хто насправді сидить у Кремлі. Вигнання Росії з клубу "Великої вісімки", запровадження, хоч і з запізненням, безпрецедентних санкцій, позбавлення Росії права голосу у раді Європи, провал політики РФ в ООН, де її підтримали лише країни-сателіти, поставили Росію в умови міжнародної ізоляції. І якби не рішучість міжнародної спільноти, то, хто знає, можливо, цих виборів могло і не бути.
Вибори відбудуться без Криму. Анексований Росією Крим не братиме участі в президентських виборах. Виборці Криму – це приблизно 5% від загальної кількості виборців в Україні. Здається, що це зовсім небагато, проте якщо врахувати, що левова частка цих людей завжди голосували за проросійські сили, це може кардинальним чином вплинути на подальшу електоральну і як наслідок політичну карту України.
Вперше є беззаперечний фаворит виборів. Останні дві президентські виборчі кампанії в Україні були справжньої війною на знищення між двома кандидатами-фаворитами. Абсолютно в усіх виборчих кампаніях (за винятком 99-го року, коли після першого туру стало зрозуміло, хто стане переможцем) до останнього моменту не було відомо, кому випаде доля стати гарантом Конституції. Напередодні цих виборів також є інтрига, але зовсім інша – чи не закінчаться вони перемогою лідера гонки вже у першому турі (у пешому турі переміг лише Леонід Кравчук в далекому 1991 році). Відповідь на це питання дізнаємось вже незабаром. Можливо, вже завтра ввечері, під час оголошення результатів екзит-полів, буде чітко видно, потрібен буде другий тур чи ні.
Дуже хочеться вірити, що усі ці драматичні події, починаючи з листопада 2013 року, і ця виборча кампанія стануть переламним моментом в історії України. Перед новим керівником держави стоятимуть надскладні проблеми і завдання, від ефективності вирішення яких залежатиме доля усіх нас. І дай Боже, щоб українці завтра не помилилися з вибором.