У пошуках діда
"Чоловік приємної зовнішності познайомиться для серйозних стосунків з жінкою не нижче 165 см". "Одружений, шукаю чистоплотного чоловіка для дружби та інтиму".
"Шукаю жінку для приємних (можна таємних) інтимних зустрічей".
"Мені 51, чекаю дзвінка від греко-католички худорлявої тілобудови".
"Познайомлюся з повною жінкою для інтимних зустрічей. Вік значення не має".
"Бажаю познайомитися з притомною жінкою. Люблю повних віком 45-55 років. Для дружніх інтимних стосунків. Мені 52 р. Чистоту гарантую".
"Молодий чоловік познайомиться з молоденьким чоловіком".
"Якщо Вам не лінь, то напишіть і можливо все буде добре".
У Франківську добре знають цього редактора місцевої газети. Рубрика знайомств, а також "Сексуальний гороскоп" – його рук справа, до того ж улюблена. Ба більше – всі знають, що він щотижня самотужки вигадує не лише дванадцять сексуальних пророцтв для дванадцяти груп людей. Кожне друге оголошення в колонці "Знайомства" – теж його робота. "Люблюповних" – так ми кличемо його поміж своїми, й він не ображається.
"Люблю повних" – так дорікаємо своїм жінкам, коли вони раптово худнуть. "Вік значення не має" – так заспокоюємо себе, коли повні молоді дівчата пропливають повз і навіть не дивляться в наш бік. "Оголошення у рубрику "Знайомства" друкуються без коригування" – мабуть, саме ця обставина й тішить нашого спільного знайомого найбільше.
Він сам вирішує, хто, чоловік чи жінка, дівчина чи хлопець, напишуть йому в газету наступного разу. І сам наділяє кожне з цих послань бодай крихтою правди, гумором, щемом, самотністю, іронією, сміхом над самим собою і ще бозна чим. Дорослий одружений дядько. Нічого не поробиш – вигадник, до того ж поведений на повних. Мусить якось нарощувати газетний наклад.
Колись я мріяв написати роман про всіх цих диваків, які шукають щастя за допомогою газетних об'яв, старанно занотовують туди свої параметри, вік, бажання зустріти когось – і обов'язково без шкідливих звичок та матеріальних проблем. Звичайно – кому б хотілося знайти на свою голову когось із проблемами! Та й мало які шкідливі звички бувають. Отож вони і вкладають у кілька коротких типових формул усі свої надії, мрії, всі сподівання на зустріч з ідеалом.
У Станіслава Чернілевського був такий прекрасний вірш, сумний і веселий водночас – "Баба листа написала в редакцію". На жаль, ніяк не вдається знайти його в мережі. Мені залишається цитувати з пам'яті. Там також ішлося про пошуки когось найближчого: "Людоньки добрі, знайдіть мені діда!".
Отак і я щоразу з потаємною втіхою та радісним очікуванням вчитувався у газетні рубрики знайомств, аналізував опубліковане, збирав матеріал. Знаходиш серед них "Шукаю діда для великої любові" – й ось уже, здається, не так страшно й самому бути дідом. "Алкоголіків і збоченців прошу не турбувати" – отакої, завдання ускладнюється.
"Девушка очень любит высокообразованных. Нужен похожий на Фараду, добрый, талантливый, энергичный мужчина", – шкода, це знову не про мене. І так щоразу, з головою пірнаючи у жовті сторінки газет, виринаєш звідти романтичний і схвильований.
Люди усе ще потребують одне одного. Що може бути краще? Їм усім для щастя потрібен хтось, нехай навіть часом хлопець вимагає хлопця, а якийсь бадьорий пенсіонер старшокласницю. Самотня вдова шукає хоч когось із пральною машиною "автомат", а одружена спортивна пані – вправного масажиста.
Писати про них усіх книжку здавалося мені фантастично цікавою пригодою. Нехай навіть насправді всі ці рубрики й пошуки справа рук лиш одного стурбованого редактора. Ця справа – поєднувати уявні серця – здавалась таємничою, заманливою і прекрасною. Найкращою з можливих.
Аж одного разу я поліз в Інтернет і побачив, що відбувається там. А там – новий виток спіралі: "Православные знакомства – Азбука верности". Марія пише повідомлення своєму майбутньому, ще не відомому коханому: "Я забросаю тебя sms-ками – письмами, Как осень пустой тротуар, жёлтыми листьями, Накрою тебя с головой – е-mailами, факсами, Как улицу хмурый октябрь, листьями красными!!! Красными...".
Останньою ж краплею в моїх мережевих пошуках героїв для майбутньої книжки стала анкета мешканки славного міста Краснодона. "Сонька Золотая Ручка", – сповіщало фото милої пані. "ПОЭТ ПЕСЕННИК ПИШУ ШАНСОН ПРОФЕССИОНАЛЬНО ВЫШИВАЮ ИКОНЫ ПОД ЗАКАЗ".
Ну що ж, Соню, не нам з тобою не знати, що в книжках самі лиш вигадки. Але тепер радій – настала твоя зіркова година!
_________________________________________________________________________________
Читайте також:
Це дивний час і дивна країна. Зрозуміло, що її правителів треба гнати з цієї неїхньої землі під тридцять три чорти. Але як прогнати з неї ще й цей народ, який таких правителів обирає? Отут, як казав Гамлет, і заковика. А відповідь?