Роздуми у парадного під'їзду

…Вони що, не зрозуміли, що країна змінилася? Вони в "Шахтарі" й "Металісті" все ще продовжують жити за раніше устаканеними канонами? Якщо так, то дарма. Країна змінилася докорінно й невідворотно. Причому й футбольна країна – також. Здається, що зараз будь-яку команду не посадиш на свисток. Хоча б тому, що будь-який Вакс просто побоїться брати на себе таку відповідальність, бо елементарно знатиме, що на кожного хитрого гопника знайдеться Сашко Білий. Та й на трибунах зараз зовсім інша атмосфера - суцільне братання, кілька разів на матч – багатоголосе виконання національного гімну. Виконання справжнє, щире й відчайдушне.

А от ті, хто вчора звик здобувати перемоги не тільки чи не стільки на футбольному полі, а й за його межами, використовуючи, скажімо так, "адмінресурс", чи то за інерцією, чи то від безсилля продовжують на нього сподіватися. Як на манну небесну. Чи останній довід королів. Не розуміючи, що ситуація, як і країна, змінилися.

Проте вчорашні пестунчики долі, а в нашому випадку – "людей у чорному" - чомусь продовжують сподіватися на підопічних Колліни (та свою бездонну кишеню). Мабуть, даремно. Разом з країною, зокрема футбольною, змінилися й футбольні судді. Й навіть суддя Вакс довів, що вміє достоту вправно робити свою справу, що може бути Ваксом, а не Баксом. Приємно, що там казати. Дуже хочеться сподіватися, що тотальне очищення зачепить і наш суддівський корпус. І що наші "люди в чорному" доведуть, що можуть за будь-якої нагоди кваліфіковано виконувати свої функції, а не лише за покликом малолітнього скарбника Сім'ї чи поважного господаря регіону. Хочеться також вірити, що й наші футбольні клуби в нових умовах знайдуть у собі сміливість грати чесно.

Тепер по суті. Пригадуєте слова одного із "спікерів" "Дніпра" Євгена Селезньова про те, що його команді за тих умов ніколи не бути чемпіоном? Певен, що пам'ятаєте. Відтак можете підтвердити, що в словах нападника дніпрян були зерна істини. Аж ось ситуація змінилася – принаймні, хочеться вірити, що змінилася. Й "Дніпро", як і будь-хто інший, може не лише боротися за чемпіонство, а й цілком розраховувати, що лише на футбольному полі всі ці питання вирішуватимуться.

Я далекий від ейфорії чи усвідомлень щасливих збігів, що наразі в дніпропетровської команди, враховуючи всі існуючі обставини, просто виросли крила. Я просто хочу констатувати, що "Дніпро" в даний момент просто найкраще готовий за решту. До того ж дніпряни мають зіграний склад й досить можливостей для його варіювання.

"Шахтар" може тасувати колоду не гірше, проте втрату Фернандиньо й Ко гірники так і не зуміли пережити; Луческу все ще в пошуках. До того ж, Мірча Михайлович, на відміну від попередніх років, здалося, форсував форму своїх підопічних не на початок єврокубкових матчів, себто не на березень-квітень, а на лютий, на момент так званого Об'єднаного суперкубка. Невже той бутафорський трофей мав для "Шахтаря" таке важливе значення? Ну, то таке, як сказав би колишній тренер "Металіста". Проте такий провал у підготовці вартував "Шахтарю" трьох очок у грі проти "Дніпра". Команда Рамоса була просто ліпшою. Настільки, що навіть Луческу це визнав. І навіть жоден Вакс не міг це твердження опротестувати.

Що ж стосується "Динамо", то проблем із вживленням новачків у колектив на кшталт того, що коїться в "Шахтарі", в Києві зараз немає. Нібито вже всі акліматизувалися. Навіть Беланда та Драгович. Не акліматизувався лише Блохін. Ось вона, головна відмінність "Динамо" від "Дніпра". Причому відмінність негативна, промовиста. Я б навіть сказав показова. Якщо в одному випадку мова йде, безсумнівно, про тренера, то в іншому – про такого собі Добкіна в ранзі навіть не президента країни, що само по собі вже пародійно, а про кандидата на цю вакантну посаду. Відверто кажучи, не берусь говорити, хто кумедніший в своїх амбітних претензіях – Михайло Маркович чи Олег Володимирович.

Добре, облишимо вчорашнього губернатора Слобожанщини. Кілька слів про сьогоднішнього динамівського тренера. Ну, можна зрозуміти, коли ти не хочеш спілкуватися з пресою перед грою. Маєш право. Як, до речі, й після гри. Можеш навіть заборонити своїм підлеглим прогулятися містом через те, що "перевели стрілки годинника на годину вперед". Босу все можна. Але сховати власну фахову безпорадність за фразою "меня весь мир знает" навряд чи вдасться. Олег Володимирович просто не вміє грати проти сильніших, вправніших, досвідченіших опонентів. Він був свого часу битий Луческу, Маркевичем, Рамосом. Ось знову отримав від Рамоса. Причому показово – Хуанде обіграв свого колегу просто й невимушено: на досвіді й паузі, як профі аматора. Свого часу так "Динамо" штампувало перемоги. "Динамо" Блохіна так штампувати не вміє. Бо сам Блохін не вміє вчитися. Й не буде. Навіть на власних помилках. Для нього головне – який вигляд має він сам, а не його команда. Тому-то кумедний Добкін в ролі претендента виглядає органічніше за відомого мотиватора.

У "Дніпра" наразі може бути одна проблема – невміння грати з командами на кшталт "Зорі". Перемагати "Шахтар" і "Динамо" Рамос навчився. Якщо навчиться рівно проходити всю турнірну дистанцію, "Дніпро" зможе стати чемпіоном.

"Шахтар" і "Металіст"? Незважаючи на дивовижний камбек у Харкові, чомусь здається, що "Шахтар" лише в пошуках своєї гри й форми. Відтак на цьому шляху будуть ще втрати. Проте донецька команда, на відміну від тієї ж київської, має два примітно-показові чинники: тренера, котрий знає, що робити, й команду, яка все-таки за потенціалом чи не найкраща в лізі. Тому про "Шахтар" і його амбіції зараз варто говорити обережно. Тут все можливе. Як і неможливе.

Інша справа – "Металіст". У команді немає тренера. Це факт. У команді зараз "разброд і шатанія". Це також факт. Навіть після того, як малолітній тіньовий утікач-президент виплатив своїм футболістам усю заборгованість – розбиту чашку так просто не склеїш, навіть якщо всілякі Гомеси почали повертатися. У команди немає воротаря. Ну і, насамкінець, у команди, даруйте, немає яєць. До того ж, використати "адмінресурс" харків'яни на даний момент також не можуть, відтак відчувають і ще відчуватимусь всі "прєлєсті" незахищеного від зовнішніх подразників футбольного клубу. Каламутити воду ця команда, певна річ, ще зможе, бо для цього володіє непоганим кадровим конгломератом, проте "великое им не по плечу". Як надовго – сказати не берусь. Проте наразі – так.

Олександр Солнцев