Як зустрічає українських переселенців Швеція

“Я поїхала з мамою, дворічним сином Владом і 12–ти річною Поліною. Старша дочка, 20-річна Олександра, залишилась вдома через коханого. Старший син Андрій, якому 23 роки, в той час перебував на практиці в Данії як студент Київської ветеринарної академії. Ми поїхали в Польщу і прожили там декілька місяців”. 

Рішення переїхати до Швеції Ольга ухвалила за порадою знайомих. Туди ж попрямував і її старший син.

“Моя дочка Поліна професійно займалась художньою гімнастикою, брала участь в міжнародних змаганнях. Вона дуже страждала через те, що втрачає форму, що не може більше тренуватися так, як раніше. Знайомі мене запевнили, що в Швеції є багато можливостей для дітей-спортсменів, в тому числі і гімнасток. Це було основним мотивом зірватися з Польщі, де я вже знайшла собі роботу психолога – за своїм фахом”.

Міграційне управління Швеції надає такий алгоритм оформлення тих, хто шукає тимчасового притулку. Спочатку ви маєте подати заяву до цієї установи, а ще вам потрібно написати окрему заяву про те, що ви потребуєте соціальних виплат та житла. 

“Якщо ви приїхали “в нікуди” і у вас немає знайомих, щоб вам допомогли з численним і довготривалим оформленням всіх документів, потрібно знати англійську мову, вона ходить тут на рівні зі шведською. Я би не обійшлася без допомоги старшого сина, який, на щастя, англійську знає добре, – розказує Ольга. – Наразі Швеція надає українцям лише тимчасовий прихисток. Перша серйозна проблема в Швеції для переселенців  – це житло”. 

“Ви не можете вибрати, де жити. Житло буде надано там, де є вільні місця. Може минути місяць, перш ніж ви отримаєте пропозицію переїхати до житла, організованого муніципалітетом. Тим часом, ви можете проживати в одному з пунктів тимчасового розміщення”, – повідомляє  Міграційне управління Швеції.

“Шведи не були готові до такої хвилі українських біженців. На початку війни чимало з них поселили наші родини в себе вдома. Коли ми приїхали у серпні, місця були лише в гуртожитках та центрах розміщення, – розказує Ольга. – Житло, яке пропонує муніципалітет, відрізняється. Тут як вже кому пощастить: це може бути окрема квартира, або кімната, де ви ділите кухню з багатьма іншими, або більший центр розміщення, де їжу подають у загальній їдальні. Нас розподілили в місто Вестерос, де поселили в гуртожитку. Від розміщення напряму залежать соціальні виплати”.

“Якщо ви мешкаєте в житлі Шведського міграційного агентства, де харчування включено, добові складають 24 шведські крони для одного дорослого та 12 крон для дітей до 17 років включно. У помешканнях, де харчування не включено – по 71 кроні для дорослого на день, 37 крон для дітей до 3-х років, 43 крони віком 4-10 років і 50 крон для вікової категорії від 11 до 17 років”, – зазначають у Міграційному управлінні Швеції.

“На наші виплати ми мало що можемо собі дозволити. Нас рятують секонд-хенди, які щотижня влаштовують волонтери для українців. Там можна взяти речі, предмети гігієни та дитячі іграшки. Є також офіс, де допомагають з їжею: туди раз на тиждень звозять продукти з супермаркетів, термін яких спливає”, – ділиться Ольга. – Так триватиме доти, поки ми не знайдемо з сином роботу”. 

Ринок праці в Швеції заповнений, хоча є потреба в вузькопрофільних спеціалістах. Багато часу займає саме отримання дозволу на офіційну роботу. Шведи платять 53% податків, але якщо ти працюєш офіційно, навіть по кілька годин в день, можна заробити дуже гідні гроші. 

“Мій син вже півроку чекає на дозвіл працювати, сама процедура складається з декількох етапів і дуже довга. Ще місяць потрібно очікувати, поки прийде номер, який дозволить платити податки. Без робочого контракту немає також можливості оформити собі банківську карту. Андрій має диплом ветеринара-хірурга, володіє англійською. Я дипломована психологиня, але маю підтвердити свій диплом і вивчити шведську, – розказує Ольга. – Натомість, для дітей умови прекрасні”. 

Школи та дитсадки в Швеції безкоштовні. Українських дітей розподіляє до навчальних закладів комуна – місцевий муніципалітет. Дитсадки в Швеції приймають дітей з одного року на стільки часу в день, скільки триває робочий день батьків.

“Тут прекрасне ставлення до дітей. Дочці дуже подобається її школа і однокласники. Там мало акцентують увагу на точних науках – більше на креативності та взаємодії. На превеликий жаль, з мрією Поліни продовжити спортивну кар’єру в нас не склалося. Виявляється, секція гімнастики, про яку нам розказували, не художня, а спортивна. А художня гімнастика в шведів зовсім не популярна. І все спортивне життя тут переважно аматорське. Якщо серйозно займатися спортом, за це повинні братися батьки, витрачаючи власні чималі кошти. Дочка зараз пішла займатися фігурним катанням”, – ділиться Ольга.  

Якщо ви обираєте Швецію з метою тимчасового притулку, ви маєте знати та поважати тутешнє законодавство, аби скористатися можливостями або не потрапити в халепу.  Наприклад, згідно прийнятій 1979 року Конвенції з прав дитини, в Швеції  заборонені будь-які тілесні покарання. В цій країні обоє батьків можуть взяти оплачувану відпустку з догляду за новонародженою дитиною, яка триває 480 днів. А ще це одна з країн, де іноземці можуть безкоштовно навчатися в університеті.

“Окрім короля і королеви, тут всі називають одне одного на “ти” незалежно від віку і статусу. І я бачу для своїх дітей тут великі перспективи. Окрім цього, тут прекрасна природа і екологія”, – резюмує Ольга.

Від початку століття за Швецією закріпився статус країни-лідера гендерної рівності. В цьому переконалася киянка Ірина, яка разом із дочкою знайшла прихисток в родині місцевих фермерів. Господарі знайшли їй роботу на фабриці. Ірина запаковує корм для коней в восьмикілограмові мішки, маркує їх та закидає на стійки.  

“Я працюю з кремезними двометровими вікінгами, дихаю їм в пупок, маю закинути той мішок вище своєї голови. Я кряхчу, тягну той мішок – вони дивляться. Ніхто не допомагає. І тут один каже: “А нічого, якщо я тобі допоможу мішок закинути? – Я кажу: “Ну звичайно!  А чого ти запитуєш?”. Його відповідь мене вразила: “Ну, бо я цим запитанням можу натякнути тобі, що я сильніший за тебе.” – Я кажу: “В мене немає в цьому абсолютно жодних сумнівів, що ти сильнійший за мене і якщо ти це проявляєш, то це абсолютно Ок. Бо ти здоровий молодий хлопець, якому 25, а я маленька жінка, якій 40”. Зараз вони мені допомагають, і вже верхні ряди я не розвантажую, тільки пакую. І їм це дуже подобається, бо в цей час вони відчувають себе чоловіками. Жінки їх там загнобили. Але це їхній вибір і їхня країна”.

Робочий день чоловіка і жінки триває однакову кількість годин, однаковими є складність та навантаження. Більшість шведів переконані у тому, що обидві статі мають право на збалансований розподіл оплачуваної роботи та сімейних обов’язків. 

“Законодавством зарплати балансуються так, що середньостатичний швед не може забезпечити родину, дружина обов’язково має йти працювати. Це робиться для того, щоб жінка не потрапляла в фінансову залежність від чоловіка. Хіба що топ-менеджер може забезпечувати сім’ю і мати непрацюючу дружину, – розповідає Ірина. – У нас різний менталітет, різне ставлення до побуту. Шведи – дуже відверті,  добрі люди, доброзичливі до українців. Чому в них треба повчитися – так це відповідальному і навіть щемливому ставленню до своєї землі, природи та екології”.