Співаки та актори не допоможуть партіям підняти рейтинг - експерти

Потенційні лідери парламентських перегонів нарешті оголосили свої партійні списки. Кожна з політичних сил потурбувалася порадувати виборця кадровими сюрпризами і несподіванками.

ТСН.ua разом з експертами знайомився із виборчими списками.

Партія регіонів другим номером свого списку висунула співачку, народну артистку України Таїсію Повалій, чим неабияк здивувала українське суспільство.

"УДАР" Віталія Кличка так само почесне друге місце віддав жінці творчої професії – письменниці Марії Матіос.

Колишній бютівці Наталії Королевській вдалося "ухопити" одразу двох знаменитостей, які мають прикрасити партію "Україна – вперед!": на другому місці у списку  - відомий футболіст Андрій Шевченко, а на третьому – не менш відомий актор Остап Ступка. Інетернетом з цього приводу вже навіть ходить жарти: "Триває політична акція "Купи футболіста, артист – у подарунок", а саму Наталію Королевську називають Тарасом Бульбою, бо в неї з'явилося два сини – Остап та Андрій.

ВО "Свобода" також підтримав цей тренд: актор Богдан Бенюк посідає друге місце у списку.

Лише партія "Батьківщина", яка об'єднала опозицію,  номер, "зарезервований" іншими політсилами за знаменитостями, віддала "фронтовику" Арсенію Яценюку. Але й тут не обійшлося без несподіванок. Наприклад, номер 18-й у партійному списку віддано Ірині Луценко, яку з політикою пов'язує лише те, що вона дружина опального опозиціонера Юрія Луценка.

"Джентльменський  набір"

Щодо включення у списки артистів і спортсменів політолог та письменник Володимир Цибулько каже: "Є універсальна практика формування списків, це було ще в Радянському Союзі, так само робиться і в розвинутих демократіях: символічна частина списку, як правило, формується за умов, щоб у ній були представники усіх територій країни,  витримувався гендерний баланс, віковий баланс, були представлені різні соціальні середовища, професійні групи".

Цього разу, з словами Цибулька,  ми отримали у верхніх рядках партійних списків не просто нових людей, а відомих, пізнаваних особистостей. Та згадуючи досвід попередніх років, експерт приходить до висновку, що фактор пізнаваності ще не є гарантією того, що за цього кандидата готові голосувати. Він наводить приклад із балотуванням Софії Ротару у 1998 році у складі партії "СОЮЗ", а у 2006 з Народною партією, де вона, між іншим, йшла тим самим  другим номером.

"Вважати, що пізнавана, розкручена особистість гарантовано додає дивідендів, не можна. Так, вона додає пізнаваності, але, як правило, виборець із великим скепсисом ставиться до непрофесійних політиків. Можна хоча б нагадати таку виразну історію перебування в Раді чи то Святослава Вакарчука, чи Руслани…", - міркує експерт.

Ігор Жданов, президент аналітичного Центру "Відкрита політика"  взагалі дуже критично ставиться до включення у список акторів та співаків. "Думка, що це підвищує рейтинг партії чи додає симпатій виборців, досить дискутивна, - каже експерт, -  проходження бар'єру Комуністичною партією із Валерією Заклунною у списку на виборах 2006 року означає, що прихильники  голосували не за актрису, а за цінності, які пропагують комуністи. Так само й зараз голосуватимуть не за Таїсію  Повалій, а за Партію регіонів".

А от те, що Андрій Шевченко погодився стати обличчям "Україно – вперед!", Жданов називає "найгіршим "трансфером" у історії футболіста".

"Стосовно Шевченка – ситуація дуже проста: якимось чином його присутність додасть симпатій партії Наталії Королевської. Прихильники Шевченка, я впевнений, підуть на вибори. Але "фани", які вболівають за нього, коли він на полі, і люди, які прийдуть  голосувати – це дві різні речі. І взагалі, Шевченко дуже багато зробив для України, і не треба було йому йти ні в які списки", - констатує експерт.

Непогано, на думку Володимира Цибулька, вмонтовуються у політичну систему  письменники і журналісти. "Це тому, що вони працюють із змістами, а не із символами, власне, вони самі здатні породжувати змісти і формувати систему. В той час, коли спортсмени і шоу-бізнес – це люди ведені, за яких хтось має думати, а вони лиш красиво і яскраво подають чужі ідеї", - каже Цибулько.

Крім Андрія Шевченка, Володимира Ар'єва, Ірини Геращенко, Ольги Герасим'юк, які вже мають депутатський стаж, цього разу із середовища журналістів до Верховної Ради балотуватимуться Микола Княжицький, Костянтин Усов, Ірина Ваннікова.

"Майданутих" - у кінець списку

Щодо прізвища Ірини Луценко у списку Об'єднаної опозиції, то більшість експертів схиляється до думки, що його присутність там цілком виправдана. "Загалом, будь-яка династичність шкодить політиці. А от якраз у випадку і Іриною Луценко спрацював компенсаторний принцип, - говорить Володимир Цибулько. - Пояснити її появу у списку об'єднаної опозиції дуже легко: мандат дозволить їй краще захищати інтереси свого чоловіка. До того ж вона пройшла разом із Юрієм немалий політичний шлях, і його досвід став і її досвідом".

Ігор Жданов додає до цього: "Останнім часом вона демонструє активну громадянську позицію, вона разом із Юрієм пройшла багато поневірянь і стала, на жаль, фахівцем у роботі пенітенціарної системи. Вона краще за інших знає, що і як там потрібно змінити, які реформи провести. Включення її до списку – це солідарність із Юрієм Луценком, який знаходиться зараз у в'язниці".

Сам Юрій Віталійович вже окреслив для дружини коло роботи у Верховній Раді. "Законопроект про механізм очищення силових структур і судів від тисяч негідників, причетних до порушення прав людини, встановлених Європейським судом, - її місія в парламенті. Цей закон повинен припинити "телефонне право" ГПУ і АП, відновити правосуддя для українців", - написав він у своєму блозі на одному з інтернет-ресурсів.

Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, таку позицію екс-міністра вважає непринциповою. "Якби Луценко був людино принциповою, то сказав би: приберіть мою дружину, поставте когось із досвідчених політиків. Адже самій Ірині нічого не загрожує, на відміну від, скажімо, того ж Юрія Гримчака".

Долею Гримчака та інших опозиціонерів, яких відправили у "хвіст" списку, Юрій Луценко також опікується: "Помилки - винесення в "зону ризику" активних бійців опозиції – Юрія Гримчака, Андрія Шкіля, Михайла Волинця. Ще більша помилка - непідтримка Тараса Стецьківа як узгодженого кандидата по Львову ... Це несправедливо і недалекоглядно".

Нарікань на те, як складені списки об'єднаної опозиції, досить багато. Володимир Цибулько з цього приводу говорить: "В мене дуже дивне відчуття, що цим списком опозиція якомога далі відсунула героїв і промоутерів Майдану, усіх, як висловлюються їхні опоненти, "майданутих".

Політолог пов'язує це з тим, що розрахунок ставиться виключно на прагматичні ігри в парламенті. Якщо такі списки і в регіоналів, і в опозиції переможуть, то Верховна Рада увійде у фазу буденної роботи, без істерик, без постановочних боїв. "Власне, Україні таке й потрібно – час заспокоєння, час зосередження, - коментує він. - Якщо два попередніх роки дали можливість суттєво покращити інфраструктуру, то "безістеричність" парламенту допоможе  по-справжньому зайнятися інфраструктурою. Але, з іншого боку, політична система, як така, стане вразливішою, вона втратить опірність, бо через внутрішні дискусії вона завжди отримувала внутрішню опірність, що домотала протистояти внутрішнім загрозам.  Тепер вона може її втратити".

Юрій Гримчак на запитання ТСН.ua, чи задоволений він 91-м місцем у списку відповів так: "Ми плануємо взяти більше ста депутатських мандатів. Та якщо довіри в суспільства не буде, і буде менше, то тоді я буду відповідати, згідно діючого законодавства – кримінальна справа проти мене не закрита, вона досі в провадженні у Генеральній прокуратурі".

А на питання, чи не хотів би він опинитися вище у списку, Гримчак сказав: "Найкраще місце у списку це, мабуть, десяте. Зрозуміло, що є люди достойні, вони – обличчя опозиції. Але списки такі, які вони є".

Наталія Кондратьєва