Блиск і ницість "Шахтаря"

Після перемоги "Порту" в Борисові й гарантованої таким чином участі "Шахтаря" в плей-оф Ліги чемпіонів, донеччани вирішили не стрибати вище голови, зігравши в режимі економ-класу. Спроба виявилася відверто невдалою. До того ж, активність і непоступливість реанімованого "Атлетика" виявилися нездоланним ребусом для Луческу та його підопічних. "Шахтар" зіграв настільки, наскільки йому дозволили гості. Власне, в турнірному сенсі це майже нічого не змінило. Але осад залишився. Тим більше, якщо врахувати, що цим матчем донеччани закрили річний цикл домашніх поєдинків. Від них чекали більшого. Особливо львівська публіка. Залишається задовольнятися меншим. Яке явно не краще.

Львів до непристойності гостинний і толерантний. Попри всілякі нюанси й останні неоднозначні події та заяви за участю тих чи інших представників "Шахтаря", столиця Галичини палко підтримує команду зі столиці Донбасу. Не впевнений, що вся сіль тут в тому, що Львів за умови перманентної кризи в "Карпатах" не надто обласканий футболом високого ґатунку. І що задля того, аби востаннє в цьому році почути на власні вуха гімн Ліги чемпіонів, львів'яни забили під зав'язку "Арену-Львів". Як на мене, розгадку цього певним чином феномена треба шукати в самій сутності, ментальності тамтешніх мешканців. Окрім того, що вони зазвичай відкриті й доброзичливі, вони передовсім завше підкреслюють, ідентифікують свою українськість. І для них зараз "Шахтар" - передовсім представник України, а вже потім "Данбаса, каторий нє слишат". Саме тому вони щиро віддають свій голос і гривні донецькій команді. Якби на місці "Шахтаря" був би хтось інший, вочевидь, ситуація була б аналогічною. В той час як у "Шахтарі" пріоритети розставляють, здається, в іншому порядку. Як мовиться в подібних випадках, відчуйте різницю. Хоча що тут відчувати: ця публіка, на моє переконання, в глобальному сенсі ліпша за цю команду…

"Шахтар" ще до початку матчу з "Атлетиком" вийшов до плей-офф чемпіонської Ліги. Цьому посприяв "Порту", який у гостях переграв БАТЕ. Відтак те, що було очевидним ще після четвертого туру, перед туром номер п'ять стало явним: "гірники" втретє в своїй історії пробилися в весняну частину турніру.

Віддаючи належне донецькій команді - попри все, це дійсно серйозний успіх - варто також зазначити, що цього сезону у "Шахтаря" була чи не найслабша група за всю історію їхніх виступів у Лізі чемпіонів. Так сталося, що поряд із двома явними фаворитами (серед яких був і чемпіон України) затесалися два явних аутсайдери. Причому цим фаворитам сприяли як зовнішні чинники, зокрема календар, який не звів "гегемонів" у спарці, так і чинники внутрішні, себто відчутні проблеми команд, які виявилися за бортом лігочемпіонівського плей-офф. І "Атлетик", і БАТЕ в силу різних обставин, кожен по-своєму ловили власних тарганів у голові, борючись часом із вітряками. Ні для "Шахтаря", ні для "Порту" вони не створили відчутної загрози. Хоча, певен, за інших обставин команда з Більбао могла втрутитися в лідерські розбірки. Чому не втрутилася? На мою суб'єктивну думку, "Атлетик" форсував підготовку до сезону, поставивши за мету передовсім потрапляння в групу, тоді як "Шахтар" і "Порту" не мали з цим клопоту. Перегравши в достоту впевненому ключі не кого-небудь, а "Наполі", пробившись таким чином до групового турніру, баски вирішили головне завдання.

Проте водночас завалили інше - старт у Лізі чемпіонів і внутрішній першості. Порівняно коротка лава запасних і брак відповідного досвіду не дозволили команді Вальверде (як, між іншим, і чемпіону Білорусі) зазіхати на щось вище третьої сходинки. Під кінець жовтня "Атлетик" "розкочегарився", проте потяг уже пішов. На щастя для "Шахтаря". Відтак матч у Львові для іспанської команди не мав незносного ярлика "або все, або нічого". Так, гра за престиж. Саме так: за престиж. Бо чомусь здається, що Ліга Європи "атлетам" не дуже потрібна - їм зараз, мабуть, головніше навести лад у Примері. Відсутність у стартовому складі головного бомбардира команди Адуріца - зайве тому підтвердження.

Не мав такого тягаря й "Шахтар". Команда виконала головне завдання на цей часовий проміжок. Саме так: виконала. Бо також чомусь здається, що задекларована напередодні гри боротьба за перше місце в групі - то лише декларація про наміри.

В цьому сумніватися не доводилося. Навіть попри те, що Луческу поберіг основу в грі з "Карпатами" перед матчем із басками. Читалося, що румун зробить ставку саме на протистояння з басками. Як прогнозувалося й те, що вся донецька команда знову буде грати в атаці передовсім на Луїса Адріано - задля поновлення його чергових бомбардирських рекордів.

Проте сталося не так, як гадалося. "Шахтар" діяв, підсвідомо тримаючи в закутку пам'яті, що він уже як мінімум учасник євровесни. Не хочу сказати, що якось невмотивовано, в пів ноги, проте зовсім не так, як мав би. Надто академічно все було в рухах команди Луческу, надто прогнозовано для опонента. Таке враження, ніби "Шахтар" усім своїм виглядом показував, що рано чи пізно, але розхитає суперника, досягне свого, не особливо й напружуючись.

Не досяг. Провівши достоту впевнено, хоча й не дуже гостро перший тайм, у другій половині зустрічі наш чемпіон помітно збавив оберти. Хоча, як на мене, варто акцентувати увагу на тому, що саме гості явно додали в активності. Більше того, можна говорити, що в підсумку Вальверде переграв Луческу. В усякому разі, запропонована наставником "Атлетика" манера гри виявилася для донеччан несподіваною. Ні підлаштуватися під неї, ні переінакшити хід подій "гірникам" не вдалося. Більше того, в простій ситуації вони пропустили єдиний, як виявилося згодом, м'яч. Не можна сказати, що "Шахтар" не намагався відігратися. Намагався. Проте ті спроби - як люстрація для кастрованого кота: не дуже-то й хотілося.

Головний візуальний підсумок гри - добре те, що добре закінчується. Добре, що "Атлетик" оклигав так пізно. Якби ця чудова метаморфоза з басками відбулася на якийсь місяць раніше, навряд би український чемпіон фактично за два тури до фінішу забезпечив собі вихід до плей-оф.

Про решту завдань чи мрій зараз говорити недоречно, позаяк вище чи нижче другого місця "Шахтар" не підніметься й не опуститься. Як не перепише свого бомбардирського рекорду й Луїс Адріано (мається на увазі в груповому раунді), який через зайве попередження не зіграє в останньому турі. Як не зіграють з аналогічних причин і Кучер зі Срною. Тому є чимало підстав вважати, що до Порту "Шахтар" відбуде на "розслабоні". За портвейном радше, аніж за чимось іншим.

А що, мають право.

От тільки не треба було "явпарювати" нам про боротьбу за перше місце.

Олександр Солнцев