Лукашенку доведеться балансувати між демонстрантами і Кремлем - Politico

Якщо президенту Білорусі вдасться вижити, йому доведеться балансувати між тиском з боку демонстрантів і Кремля.

Про це пише Ендрю Вілсон в статті "Європо, стеж за Мінськом", опублікованій на сайті видання Politico.

Коли у 2015 році президент Білорусі Олександр Лукашенко ввів податок на "соціальних паразитів", він припустив - в нормальній популістській диктаторській манері, що штраф у розмірі 245 доларів США для тих, хто працює менше шести місяців в році, стане популярним кроком.

І вже точно він не очікував, що прості громадяни проявлять солідарність з приблизно півмільйоном постраждалих людей і вийдуть на вулиці для участі в рідкісних публічних протестах.

Штрафи повинні покрити внески для соціальної держави. Але заплатив лише приблизно кожен десятий оштрафований. Ті, хто це зробив, змушені були брати гроші в борг у друзів або сім'ї, в країні, де середня зарплата складає всього 380 доларів на місяць.

Випадки бюрократичної некомпетентності і помилок у встановленні особистості ще більше посилили відчуття несправедливості, і 17 лютого в Мінську на демонстрацію вийшло близько 2500 протестувальників, що викликало серію невеликих протестів по всій країні, які тривали майже місяць.

Демонстрації звичайних білорусів були нечуваними за майже 23 роки перебування Лукашенка при владі. Вони повністю обійшли міську інтелігенцію, що складає традиційну опозицію уряду.

У Білорусі після "маршів недармоїдів" поліція схопила десяток активістів та журналістів (3 фото)

Так сталося тому, що опоненти Лукашенка стали ізольованими і неефективними, вони здатні вигравати західні гранти, але зовсім не вміють звертатися до громадян. В дійсності, їхні запізнілі спроби зачепитися за протести – одна з небагатьох речей, які зіграли на руку Лукашенку. Звичайні білоруси, як невпинно стверджував Лукашенко в останні два десятиліття, не довіряють "космополітичній", "підтримуваній Заходом" опозиції.

Частково у заворушеннях слід звинувачувати поганий стан економіки, яка пережила три спади з 2008 року: у 2009 році, в 2010 році, унаслідок радикального підвищення витрат після переобрання Лукашенка, і в 2015 році. Економіка країни заснована на неорадянській моделі, орієнтованій на державу; складно сказати, звідки може з'явитися циклічне відновлення. Найкращий прогноз на 2017 рік - анемічне відновлення на 0,4 відсотка.

Росія традиційно виділяла Лукашенкові суми, що становлять 15-20% ВВП країни, в основному, завдяки дешевим нафті і газу. Але ця модель почала руйнуватися з 2014 року, після того, як Росія сама занурилася в рецесію, зіткнувшись з величезними витратами в Криму, Сирії і на сході України.

Неефективність Євразійського економічного союзу, членом якого є Білорусь, також сприяла зростанню економічних проблем країни. Союз був створений у 2015 році, але він далекий від перетворення на "другий Європейський союз", як обіцяв Путін. Вигоди від торгівлі мінімальні.

Експорт у Росію практично зупинився, білоруським заводам доводиться звільняти робітників. Дві країни ведуть запеклу торгову війну. Росія в минулому місяці встановила частковий паспортний контроль на кордоні - незважаючи на те, що обидві країни повинні бути частиною загальної "союзної держави".

Незважаючи на все це, Лукашенко – відмінно вміє виживати, ототожнюючи себе з державою (це, певною мірою, справедливо, осільки він сам, в основному, побудував її). Але багатьох в країні стривожила російська кампанія проти України, яка породила побоювання, що Кремль може зробити щось подібне в Білорусі. Дипломатичне страхування Лукашенка в питанні України не допомогло заспокоїти ці побоювання. Зрештою, сьогодні Кремль, схоже, влаштує тільки рабська покірність.

Раніше Лукашенко використовував або батіг, або пряник. Він жорстоко придушив політичні демонстрації після сфальсифікованих виборів 2010 року. Він звик підкуповувати людей за допомогою більш високих зарплат і пенсій. Він не звик торгуватися.

Радники Лукашенка також шепочуть йому на вухо про небезпеки "українського сценарію", що означає справжнє народне повстання. Але придушення масового протесту також зіграє на руку Росії, і, можливо, дасть їй привід втрутитися.

І тому в цьому місяці він вирішив спробувати і батіг, і пряник. Він призупинив податок на "соціальних паразитів" і погодився відкласти спірний проект будівництва поблизу Куропат, місця захоронення жертв сталінських репресій. Але він також пригрозив заарештувати демонстрантів, щоб послабити повстання.

Якщо президенту Білорусі вдасться вижити, йому доведеться балансувати між своїми громадянами та Кремлем, який постарається не упустити можливість.

Досі Захід мало що зробив, щоб підготуватися до посилення політики в Мінську або вторгнення Москви. Але ясно одне: зберігати статус-кво не можна.