Пристрасний гетьман: історія забороненого кохання Івана Мазепи з його похресницею Мотрею

Гетьман Іван Мазепа був обдарованою натурою. Державний діяч, тонкий дипломат, великий книголюб, знавець багатьох мов і культур, — все це гармонійно поєднувалося в ньому. Не закохатися в такого чоловіка було просто неможливо.

1707 року французький дипломат у Варшаві Франціс Бонак писав: «Як я чув, гетьман Мазепа, поза іншими своїми прикметами, приваблює легко до себе своїми чарами жінок, як хоче цього».

ТСН.ua пише про історію запізнілого кохання гетьмана до Мотрі Кочубей.

Що відомо про Мотрю Кочубей

1688 року народилася Мотря Кочубей у розкішному маєтку Кочубеїв у Диканьці — у родині генерального судді Василя Кочубея. Була наймолодшою у сім’ї. Хрещеним батьком дівчини став сам гетьман Іван Мазепа.

Історія романтичних стосунків Мазепи та Мотрі Кочубей

Кохання Мотрі та Івана Мазепи почалося, коли дівчині було 16, а чоловікові — 65 років. На той час українське духовенство вважало, що нареченій мало бути не менше 12 років, щоб взяти шлюб. Тому дитиною для стосунків Мотря не вважалася, повідомляє «Стежками історії».

На той час Іван Мазепа був вдівцем (1702 року померла старша за нього дружина Ганна Фридрикевич), мав великі статки, владу, гострий розум, що, очевидно, підкорило юнку.

Крім того, у рік любовної історії із Мотрею (1704 рік) Мазепа сягнув піку свого успіху, здійснювалася одна із найзаповітніших мрій гетьмана — повернення Правобережжя і встановлення там гетьманської влади.

Звісно, Кочубеї були проти такого союзу доньки.

Гетьман навіть засилав сватів до Кочубеїв, але йому відмовили. Бо стосунки хрещеного батька із хрещеницею — гріх. Кочубей міг би заплющити очі на офіційні статуси, бачачи щире кохання, але його дружина здійняла галас і називала Мазепу ледь не збоченцем, а доньку блудницею, заборонивши їй навіть бачитися з гетьманом.

Утім, Мотрі було байдуже — вона втекла до Мазепи, однак він тут же відправив кохану назад до батьків. Незайманою. «Інакше вчинити не міг, бо Кочубеї по всім світі розголосили б: же взяв у нас дочку ґвалтом і держить у себе місто наложниці», — писав він у своєму листі.

«Моя сердечно кохана Мотрононько! — пише в одному зі своїх любовних листів Мазепа. — Поклон мій віддаю вашій милості, моє серденько, а при поклоні посилаю вашій милості гостинця книжечку і обручик діамантовий, прошу теє вдячно прийняти, а мене в любові своїй неодмінно ховати, нім, дасть Бог, з ліпшим привітаю, а за тим цілую уста коралевії, ручки біленькі і всі членики тільця твого біленького, моя любенько коханая».

«Моє серце коханеє! Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу милість; ще нікого на світі не любив так; моє б то щастя і радість, щоб нехай їхала та жила у мене, тільки ж я уважав, який кінець цього може бути, а особливо при такій злості та заїлості твоїх родичів; прошу, моя любенько, не міняйся ні в чому, оскільки неоднократ слово своє і рученьку дала, а я взаємно, коли живий буду, тебе не забуду», — з листів Мазепи до Мотрі.

Зненацька почавшись, роман Мазепи та Мотрі так само раптово закінчився. Дівчина, зважаючи на листування, охолола до Івана Степановича.

«Спомни тільки на свої слова, спомни на свою присягу. Спомни на свої рученьки, котрії мені не наоднократ давала, що до смерті любити обіцяла», — закидав він Кочубеївні.

Гра долі

1707 року Мотря Кочубей вийшла заміж за довірену людину Мазепи — Семена Чуйкевича, який 1709 року став на бік гетьмана і аж до Полтавської битви не покидав його.

Мазепа, очевидно, все ще мав до Мотрі почуття, бо був проти шлюбу.

Як зауважив Василь Кочубей в доносі, у травні він звернувся до Мазепи із проханням дозволити сватання. Мазепа начебто його відраджував.

«Як будемо з ляхами в єдності, тоді знайдеться твоїй дочці жених з тої сторони лядської знатний який шляхтич, котрий твоїй фортуні доброю буде підпорою», — обіцяв він.

Кочубея з зятем після чергової змови проти гетьмана схопили: першого стратили, другого відправили до Сибіру. Мазепа їх не помилував, хоча міг. Мотря, вбита горем чи то стала черницею і померла в глибокій старості, чи то збожеволіла і наклала на себе руки.

Наприклад, полтавський письменник Сергій Осока на ресурсі повага.org пише таке:

«Перед своєю смертю вона зізналася черниці Оксані Хмарі: „Я, проклята, в усьому винна: я погубила й батька, й Мазепу, і всю Україну. Не будь мене, гетьман би не пішов супроти волі матері, а мій тато не пішов би до царя”.

Дослідники стверджують, що попри велику різницю у віці, Мотря і Мазепа були однодумцями. Мотря, будучи освіченою, з широким світоглядом, як і Мазепа, мріяла про незалежну Україну. Чи так це було чи ні, сказати, звичайно, важко.