Старі казки на новий лад

Не знаю, секрет для вас чи ні, але ті самі дитячі казки, які ми читаємо нашим дітям, — я маю на увазі казки Шарля Перро, братів Грімм, навіть Ганса Крістіана Андерсена — багато разів переписувалися і адаптувалися під реалії того століття, в якому, власне, їх дітям і розповідали.

Наприклад, у найпершій версії "Попелюшки" авторства італійського поета епохи бароко Базіле остання з нянею вбила свою мачуху, а няня раптово вийшла заміж за батька Попелюшки і стала їй новою мачухою. Потім в зібраннях казок братів Грімм (які насправді просто збирали фольклор, хто ж винен, що він такий жорстокий) сестри Попелюшки підрізають собі то палець, то п'яту, щоб втиснутися в туфельку, але потім приходить сама володарка маленької ніжки, виливає кров (!!!) і вільно надягає туфельку. В "Сплячої красуні" мачуху теж вбивають з особливою жорстокістю: змусивши танцювати в розпечених туфлях (іноді просто спалюючи в залізному ящику).

"Гензель і Гретель" — взагалі казка про те, як вирішувалося питання з перенаселенням в Європі в голодні роки. Якщо ви не зрозуміли: дітей відводили на вірну смерть до лісу, до диких звірів або до канібалів. В "Червоній Шапочці" майже та сама історія: мама відправляє підрослу дочку до лісу, щоб позбутися від неї за допомогою вовків, які сновигали вже на околиці сіл. У першій редакції казки вовк не просто вбив бабусю, а нагодував онучку пиріжками з м'ясом бабусі і напоїв її кров'ю. У казках братів Грімм з'являються дроворуби, які розрізають черево вовку і визволяють стареньку (тут вже казка стає трагічною для бідної тварини, яка зустріла в лісі небезпечну дівчинку).

"Русалонька" — взагалі жах якась сумна казка, тому що її героїня помирає в кінці в муках, перетворившись на піну морську. Звичайно ж, студія Діснея перетворила весь цей містичний трилер на фарс із весіллям і хепіендом — відповідно до нових реалій. Та й вовк у "Червоній Шапочці" майже ніде не вмирає — збігає з розрізаним черевом або те, що саме сталося з ним  після визволення бабусі і повернення її в ліжко, акуратно зам'ято.

Насправді це все була приказка, а казка буде попереду. Я взяла на себе сміливість зробити непросту роботу за сучасних літредакторів і адаптувати старовинні казки до сучасних реалій. Отже, почнемо за порядком.

Мама доручає Червоній Шапочці піти в кам'яні джунглі і віднести бабусі веганську екологічно чисту їжу. Дорогою дівчина зустрічає в місті нещасного вовка, який заблукав у лісі, втікши з підпільної лабораторії, де проводяться експерименти над тваринами. Червона Шапочка за допомогою зоозахисників рятує тварину, разом вони знаходять лабораторію і громлять її.

Русалньчка — гібрид-зооандроїд, жертва генної інженерії, не може знайти себе в цьому світі. У неї криза самоідентифікації, яку вона намагається вирішити за допомогою вхаємин. На жаль, принц, якого вона знайшла і врятувала від занурення в безодню депресії, страждає від нарцисичного розладу особистості. Після декількох років сеансів терапії, супервізії та розставлянь принц кидає Русалоньку і одружується з тією, у якій груди більші.

Попелюшка, не маючи змоги пережити смерть матері, йде в секту, де спілкується з духами за допомогою групових психоделічних сеансів. Але незабаром вона розуміє її марність і тоталітарний складник, особливо коли її змушують продати квартиру матері і пожертвувати на секту. Дівчина відмовляється.

Очільник секти починає її переслідувати. Намагаючись підпорядкувати собі дівчину, їй дають безліч безглуздих завдань. Але Попелюшка все-таки втікає і стає правозахисницею, борючись із конс'юмеризмом та потогінними фабриками в країнах третього світу, де шиється взуття.

Рапунцель сидить у своїй вежі зі слонової кістки, коли до неї кілька разів приїжджає принц і кличе вийти в світ. "Не можу, у мене депресія", — відповідає вона, не в змозі встати з ліжка. Принц спочатку засмучується, а потім знаходить собі простого хлопця з народу і живе з ним довго і щасливо, а Рапунцель віддає своє волосся на перуки для нужденних.

Читайте також: Чорне дзеркало Ларрі Флінта