Топ музеїв із привидами

Гемптон-Корт

Найвідоміший у цьому стосунку палац Гемптон-Корт – колишня резиденція королівської сім'ї, а нині – музей. Це будівля з воістину кривавою історією. Свого часу тут жив король Генріх VIII, у якого була, як сказали б сучасні кінематографісти, "звичка одружуватися". Все б нічого, але для того, щоб поєднатися законним шлюбом з наступною, він в кращому разі відлучав від трону попередню дружину, у гіршому ж просто страчував її. Як любив казати інший тиран, "немає людини, немає проблеми".

Його першій дружині, Катерині Арагонській, яка була на п'ять років старша від свого велелюбного чоловіка, та до того ж замість бажаного сина народила йому дочку, пощастило більше за інших. З нею він просто розлучився, щоб одружитися з юною Анною Болейн. Після того як вона теж народила доньку, чоловік до неї охолонув. А щоб не з'являлася щодня перед очима, відправив на ешафот, звинувативши у зраді і чаклунстві. Третьою і, судячи зі спогадів сучасників, коханою дружиною Генрі стала фрейліна з почту його першої дружини, сестра герцога Сомерсетського Джейн Сеймур. Вона народила королю довгоочікуваного сина Едуарда і померла від ускладнень, що виникли після пологів. Четверта дружина, Катерина Говард, вийшла заміж за цю "синю бороду" в 1540 році, в ту пору їй було всього дев'ятнадцять. Через два роки вона була звинувачена в адюльтері і страчена в Тауері. Більше король не одружився, але і цих шлюбів було достатньо – його померлі і страчені дружини досі мешкають в Гемптон-Корті у вигляді привидів.

Привид Анни Болейн з'являється в ті ночі, коли чергова дата її страти збігається з повним місяцем. Тоді її зображення зникає з портрета, який висить у великому залі другого поверху і, плачучи й стогнучи, бродить замком. Час від часу дають про себе знати й інші дружини. Джейн Сеймур в довгій білій сукні і зі свічкою в руці ходить вимощеним бруківкою внутрішнім двориком апартаментів, в яких колись жила. Дійшовши до кам'яної стіни дворика, вона зникає, наче проходить крізь неї. Але, мабуть, найдраматичніші картини пов'язані з появою примари Катерини Говард. Вона з'являється в критій галереї, де Катерина колись була заарештована королівськими гвардійцями. За свідченням істориків, їй вдалося вирватися, і вона кинулася до короля в каплицю, щоб благати його про пощаду. Саме цей трагічний момент і бачать деякі відвідувачі музею.

Ну, а найстрашнішим привидом Гемптон-Корта є привид самого Генріха VIII. Кажуть, він сходить зі свого портрета тільки під час сильної грози: високий, широкоплечий, закутий у лати, з короною на голові. Очевидці, яким "пощастило" зустрітися з привидом, стверджують, що від нього виходив жар, як від натопленої печі.

Тауер

Тауер за кількістю привидів, звісно, поступається Гемптон-Корту, але свої привиди є і тут. Головний вартовий замку, який тривалий час використовувався як королівська темниця і місце страти високородних злочинців, Джеффрі Філд, зізнається, що дуже часто зустрічається з сановними примарами. За його словами, найпоширенішими привидами замку є малюки-принци – 12-річний король Едуард V і його молодший брат, які були живими замуровані в стіни Тауера.

Букінгемський палац

Не так давно з'явився новий привид і в нинішній королівській резиденції – Букінгемському палаці. Він з'являється в галереї, де висять парадні портрети членів королівської сім'ї, і довго стоїть біля портретів принців – Вільяма і Гаррі. Кажуть, що він дуже схожий на загиблу в автомобільній катастрофі принцесу Діану.

Капітолій

Є свої привиди і в резиденції американських правителів – Капітолії, вони навіть зареєстровані в довіднику "Знамениті привиди Вашингтона". Найдавніший – муляр, живцем замурований в будівлі в 1795 році. Ночами він виходить із стіни з кельмою, а від його "могили" йдуть тріщини всією будівлею.

У колишній бібліотеці ночами шарудить сторінками Божевільний бібліотекар, в залі Сенату голос президента Адамса читає промова про марність війни з Мексикою. В одній з кімнат статуї президентів щороку сходять з постаментів і святкують Новий рік. В районі сенатських лазень можна побачити мокрі сліди і почути чхання сенатора Генрі Вілльса, він колись підхопив тут застуду, що призвела до летального наслідку. А на мармурових сходах, де одного разу застрелили сенатора, залишилися червоні плями – вони не відмиваються.

"Вітчизняні" примари 

Чи є привиди в українських музеях? Поза всяким сумнівом. Хоча у нас, на відміну від тієї ж Англії, подібні розмови, м'яко кажучи, не вітаються. Напевно, співробітники музеїв побоюються, що їх вважатимуть несерйозними і – о, жах! – ненаучними. Час від часу з'являються боязкі чутки то про відбиток лику на склі ікони, то про мощі лаврських святих, що розмовляють з вірянами. Але зазвичай вони тонуть у загальному осуді та скепсисі.

Навіть у Музеї Булгакова цілковито заперечують будь-які аномальні явища, що вже тут говорити про інших.  Можливо, це пояснюється тим, що всю свою містику Булгаков "поселив" у Москві, з Києвом у нього були пов'язані тільки світлі спогади дитинства і молодості.

Олександра Волошина