Яке церковне свято в Україні 3 листопада

3 листопада (16 листопада), в православному календарі день пам’яті мучеників Акепсима, Йосифа і Айтала. Акепсим був єпископом міста Наєссона в Персії. Від юних років він дотримувався християнських чеснот, багато молився, постив і піклувався про свою паству. Віряни поважали його за мудрість, побожність і відданість церковному служінню. На момент переслідувань єпископові виповнилося 80 років.

Йосиф служив пресвітером, тобто священником, і допомагав християнській громаді зберігати віру в часи небезпеки. Йому було близько 70 років.

Айтал був дияконом, який разом з іншими священнослужителями підтримував вірян. У церковних переказах його згадують як ревного служителя Христової Церкви.

Їхні долі об’єдналися за правління перського царя Шапура II, який переслідував християнське духовенство та вимагав від підданих дотримуватися встановлених державою релігійних обрядів.

За наказом царя Шапура II почали розшукувати християнських священнослужителів, які відмовлялися поклонятися перським божествам. Серед затриманих опинився і єпископ Акепсим. Його доправили до Арбели, де він постав перед суддею та язичницьким жерцем.

Від святого вимагали принести жертву язичницьким богам, проте він не погодився зректися Христа. За це літнього єпископа жорстоко побили й закували в кайдани, після чого кинули до в’язниці.

Наступного дня туди привели пресвітера Йосифа та диякона Айтала. Вони також відмовилися виконати вимоги переслідувачів і зазнали побиття. Усі троє опинилися за ґратами, де мусили терпіти голод, спрагу, біль і виснаження.

За церковним переказом, ув’язнення святих тривало близько трьох років. Навіть після тривалих страждань вони не зреклися християнської віри.

Коли мучителі знову зажадали від святих поклонитися язичницьким богам, ті залишилися непохитними. За відмову зректися Христа на них чекали нові тортури та смертний вирок.

Єпископ Акепсим загинув після тривалих знущань. Попри поважний вік і фізичне виснаження, він до останнього зберіг вірність своїм переконанням.

Пресвітер Йосиф прийняв мученицьку смерть через побиття камінням. За переказами, його настільки виснажили катування, що він уже не міг самостійно стояти. Тоді мучителі наказали поставити його у викопану яму, де він загинув під градом каміння.

Диякон Айтал також був засуджений до побиття камінням. Його доправили до іншого поселення, де він прийняв мученицьку смерть. Християни таємно поховали його тіло.

Церковне свято в Україні 3 листопада за старим календарем

За старим календарем 3 листопада в Україні вшановували пам’ять преподобного Іларіона Великого. Він народився близько 291 року в місті Газа, у Палестині, у язичницькій родині. Навчаючись в Олександрії, Іларіон познайомився з християнством і прийняв хрещення. Згодом він вирушив у пустелю до преподобного Антонія Великого, де навчався подвижницького життя. Повернувшись на батьківщину, Іларіон роздав майно бідним і оселився в пустелі, присвятивши себе молитві, посту та духовному вдосконаленню. За переказами, Господь наділив його даром зцілення, і до святого приходили люди, шукаючи допомоги та духовної підтримки.

Прикмети 3 листопада

• Теплий вітер — до тривалої відлиги.

• Ясне й безхмарне небо — незабаром похолодає.

• Туман опускається до землі — очікується відлига.

Що не можна робити 3 листопада

Народні повір’я застерігають цього дня від невдоволення власною долею та байдужості до чужих проблем. Вважалося, що відмова підтримати людину, яка опинилася в скруті, може обернутися неприємностями для самого відмовника. Не радили й марнувати час без діла, адже бездіяльність нібито віщувала період невдач. Тривалі мандрівки та далекі поїздки за можливості рекомендували відкласти на інший день.

Що можна робити 3 листопада

За давніми звичаями, 3 листопада присвячували домашнім клопотам і рукоділлю: жінки бралися за голки, шили одяг і плели теплі речі. На стіл подавали кисіль із ягід пізнього врожаю та домашню випічку. Люди вірили, що такі частування допоможуть залучити до оселі добробут, міцне здоров’я та матеріальний достаток. Також дату вважали сприятливою для початку нових задумів і завершення роботи, відкладеної раніше.