"Шахтар" - "Порту" - 0:2. Згорів сарай – гори й хата

Після матчу "Зеніта" з АПОЕЛем гірники розпрощалися з надіями на Лігу чемпіонів. На задимленому "Петровському" чемпіон Кіпру зумів таки видряпати нічию в чемпіона Росії. Перша з трьох умов ймовірного виходу "Шахтаря" в чемпіонську Лігу не спрацювала. А потім не спрацювала й друга – донеччани не зуміли перемогти чемпіона Португалії. Більше того, вони програли. І тепер не зіграють навіть у Лізі Європи. Єдиним притулком для команди Луческу залишиться внутрішня арена. Хто б міг подумати напередодні старту групового турніру…

"Шахтар" - "Порту" - 0:2. До побачення, Європо (відео)

Там, у вересні, "Шахтар" розглядався як чи не найголовніший фаворит своєї групи. Проте вже через два місяці від подібних сподівань та мрій не залишилося й сліду. Весняна Ліга чемпіонів поманила, як марево, і як марево щезла. "Шахтар", який минулий груповий турнір найпрестижніших клубних змагань пройшов на одному диханні, а потім ранньою весною виніс вперед ногами "Рому", нині виявився блідою тінню себе попереднього. Здалося, що команда перестала рости, прогресувати. Причому це стосується будь-кого – від розрекламованих Срни та Дугласа Кости до напівзабутих Кобіна та Чижова. Здається, перестав творчо розвиватися й донецький наставник. Схоже, він витиснув не лише із цього "Шахтаря" все, що міг, а й із себе також. Потрібна свіжа кров. Передовсім – команді. Проте не виключено, що й на тренерський місток.

Цей провал – а інакше цю ганьбу й не назвеш – став справжнім дисонансом на тлі проголошеного президентом клубу походу за Кубком чемпіонів. Навіть напередодні гри проти "Порту" Рінат Ахметов не приховував своїх амбіцій, заявляючи, що вихід до Ліги Європи розцінить як невдачу. Мовляв, не той рівень. Не треба турбуватися, у Лізі Європи гірники не зіграють. Виявилось, що їхній рівень – чемпіонат України.

Ось зараз намагаюся  бути об’єктивним і згадати бодай одну-дві світлі плями в грі "Шахтаря" в нинішній Лізі чемпіонів. І окрім відкриття в новій якості голкіпера Рибки когось чи чогось іншого віднайти не можу. Якщо ж говорити про матчі, то одна-єдина гра, в якій гірники виглядали більш-менш переконливо – домашній поєдинок проти АПОЕЛа. Але і там не вдалося виграти.

Матчі проти "Зеніту" - суцільний бенефіс Рибки (навіть незважаючи на одне із шести можливих очок і три пропущені м’ячі). Здається, до цього він так натхненно не грав.

Матчі проти "Порту" - суцільний "бенефіс" центральних оборонців. Здається, до цього вони так бездарно не помилялися.

Тому, вважаю, не варто говорити про те, що не пощастило, не наш день чи некомпетентні арбітри. "Шахтар" своїми руками вирив собі яму, свідомо туди заліз і навіть не намагався виборсатися. В усякому разі, не було такого – щоб на жилах, на нервах, на останньому подиху вирвати, добігти, виплюнути легені, не прибрати ногу, розбитися на друзки, але вигризти перемогу. Не помітив такого запалу. Хоча й вдивлявся пильно.

А на гру проти "Порту" гірники вже виходили приреченими. Здалося, що вони таки знали про підсумок матчу в Петербурзі. Інакше б не бігали так, як відірване теля на пасовиську. Бракувало вогнику в очах, стрімкості, чіпкості. Бракувало не тільки останньої передачі, а й початкової стадії атаки. Програли центр поля. Не вистачало Срни. Не вистачало Жадсона і Дугласа. Проте коли вони нарешті з’явилися на полі,стало зрозумілим, що тепер бракує тих, замість кого вони вийшли. Бракувало сміливості в Луческу, який вибрав відверто обережний стартовий склад. Хто його знає, чого їм ще не вистачало…

О, згадав: фарту. Талан справді оминув у цьому  матчі нашого чемпіона. Два по-справжньому небезпечні моменти – і в обох випадках м’яч цілує стійку. Але, якщо бути до кінця відвертим, окрім цих двох локальних епізодів гірники до свого активу навряд чи зможуть щось занести. Надто академічно вони намагалися щось робити, надто непереконливо йшли в атаку, надто невиразними виявилися їхні знані майстри.

Зате до свого пасиву "Шахтар" може сміливо записувати чергові ляпи своїх центральних  оборонців. Дивина та й годі – виконавці на цій позиції міняються, однак проблеми залишаються. Стабільність – ознака майстерності. І її нестача…

Явно не вистачало  й знаного донецького характеру. Особливо після першого пропущеного м’яча. Якось знітився раптово "Шахтар" після голу Халка, обм’як увесь, опустив  руки. Не було впевненості, що ці хлопці можуть переламати хід гри. Хоча б через коліно. Не було віри, що вони здатні на неможливе. Хоча б на гол престижу. Здалося, що "Шахтар" відкотився одразу на декілька років назад, в епоху стагнації, ту, що до здобуття Кубка УЄФА.

Мабуть, відчули  це й трибуни. Якими б вони не були поверховими – як це нині модно представляти – проте вони дуже тонко відчувають не тільки нерв гри, а й ставлення до неї футболістів. Байдужість ніколи не пробачають. Тому й почали залишати свої місця одразу після першого голу. Тим, хто залишив донбаську "Арену" раніше, навіть пощастило – вони не побачили "самостріла" Раца.

Хоча саме цей  пропущений гірниками м’яч найбільш об’ємно характеризує їхній нинішній стан, коли самотужки копається собі яма.

Так і хочеться повторити славнозвісного віслюка Іа, який споглядав за власним відображенням – "Какое жалкое зрелище"…

Олександр Солнцев