Яке покращення – такий і чемпіонат

Дива не могло статися. І не лише тому, що "Шахтар" заздалегідь приготував для себе золоті футболки, а для вболівальників – святковий концерт за участю "звьозд". Покладатися на те, що "Олександрія" на "Донбас Арені" може відібрати очки в гірників – це все одно, що вірити в покращення життя вже сьогодні. Сьогодні не буде покращення. Сьогодні не може "Олександрія" переграти "Шахтар". Тому свято знову на донецькій вулиці. Гірники – знову чемпіони. Третій раз поспіль. І вже всьоме в історії.

ВСІ РЕЗУЛЬТАТИ 30 ТУРУ ПРЕМ'ЄР-ЛІГИ

Не віддати належне команді Луческу – принаймні нелогічно. У турнірній таблиці вона розташувалася на самісінькій маківці, вигравши в другої команди чотири пункти. Донеччани найбільше забили, у них найкраща різниця забитих і пропущених м'ячів, у їх складі – найкращий голеадор чемпіонату. До того ж вони здобули Кубок України, а зі своїм головним конкурентом мають перевагу в очних зустрічах. Цифри, як відомо, найупертіша річ. За їхньою допомогою можна загнати кудись за Васильків навіть факти. Тому якщо хтось вважає, що гірники стали чемпіонами випадково, незаслужено – той просто зізнається у власній слабкості.

ПІДСУМКОВА ТУРНІРНА ТАБЛИЦЯ

Проте в той же час необхідно додати, що у цьому сезоні, на відміну від двох попередніх, "Шахтар" не виглядав безумовним фаворитом чемпіонської гонки. Скажу більше – він нічим особливим не вирізнявся на тлі "Динамо" чи навіть "Металіста". Помаранчево-чорна команда фрагментами втратила легкість, концентрацію, а частково й мотивацію. Там, де раніше очки здобувалися на автоматі, нині доводилося рвати й метати.

Відтак "Шахтар" був лише одним із учасників золотої гонки, але не її локомотивом. Безумовно, клас виконавців донецької команди, особливо її легіонерів, усе ще вирізнявся над відповідними показниками конкурентів, проте ці виконавці спалахували епізодично. Словом, цей чемпіонат ставав слушною нагодою проявити себе з найкращого боку конкурентам донеччан.

"Дніпро" себе не зумів проявити. Реконструкція, влаштована Хуанде Рамосом, все ще продовжується в дніпропетровській команді. Надто багато було втрачено на старті. Тому дніпряни в золоту "лихоманку" не втрутились.

Фактично не втрутився і "Металіст". Команда Маркевича радше декларувала свої наміри, аніж їх втілювала. Харків'яни проявили себе в Лізі Європи. Відмазка цілком об'єктивна, проте вже добряче набила оскомину. І все ж почекаємо.

Із справжніх, а не намальованих конкурентів залишилось, як і завше, одне "Динамо". І саме столичний колектив довго вважався головним претендентом на перше місце. Передовсім тому, що команда, на відміну від її заклятого друга, не втратила мотивацію (було б дивно). До того ж, киянам вдавалося здобувати очки там, де їх втрачав "Шахтар". Для того, аби повернути собі чемпіонські регалії, динамівцям потрібна була лише одна "дрібниця" - в очних зустрічах переграти донеччан. Проте ця чи не єдина перешкода на шляху стала справжнім каменем спотикання.

Спочатку в матчі першого кола в Києві "Шахтареві" вперше за останні роки вдалося не програти. Луческу показав, що вміє вчитися, перелаштувавши команду на чітку й грамотну гру в обороні. Для Сьоміна така новація виявилася якщо й не несподіваною, то, в усякому випадку, небажаною. Так чи інакше, кияни відпустили суперника. А з точки зору виїзного поєдинку це вже був відвертий мінус. Другий мінус – домашня поразка від "Шахтаря" в Кубку країни. Там уже було очевидно, що Луческу переграв Сьоміна. Чи то пак Сьомін програв Луческу – як кому більше до вподоби.

Ну і, нарешті, третя і найголовніша зустріч – на "Донбас Арені". Не збираюся з цього приводу зайвий раз демонструвати й свій глек з капустою. Скажу лише, що попри незадовільний арбітраж Вакса, у тому матчі був і інший підтекст. Сьомін утретє програв своєму візаві. Причому програв показово, без варіантів. Здалося, кияни приїхали за нічиєю. А коли довелося робити поправку на "вітер", виявилися командою, яка не вміє перелаштовуватися. Зрештою, подібне проглядалося на всьому шляху біло-блакитних і в Лізі Європи. Так що нічого нового. Нічого дивного. Нічого хорошого, словом.

А беззуба гра в Луганську лише додала куті меду. Ну, нехай, вас засудили в Донецьку. Проте шанси на "золотий" матч все одно залишались. А там, дивись, карта ляже вже й на твою користь. Проте до "золотого" поєдинку динамівці не доїхали. І тут вже варто кивати на себе, а не суддівство.

Ось і виходить, що в найвідповідальніший момент не найкращий "Шахтар" зумів зібратися, а не найкраще "Динамо" - ні. Можна, звичайно, стати на позицію деяких керівників динамівського клубу, котрі звинувачують своїх суперників на турнірній дистанції в тому, що, мовляв, проти "Шахтаря" вони не б'ються так затято, як проти Києва. Але це – для слабаків. Моветон. Чи хтось кому лікар?

Вважаю, що помилки треба шукати в собі. І "Динамо" має добряче покопирсатися в своєму єстві, звільнитися від усього зайвого, якщо, звичайно ж, чемпіонство з денного розкладу не знімається. Інакше знову – старі пісні про дрібне.

Сезон минув. Його треба відпустити. Він, сезон цей, був бруднуватим зовні. Та й присмак мав не самий кращий. Проте іншого в нас немає. Якщо раніше був один фаворит, якому намагалися створювати режим тотального сприяння, то нині, на зламі епох і еліт, ситуація помінялася. Тепер маємо іншого фаворита. І, певна річ, інший режим. З цим і живемо. Адже яке покращання – такий і чемпіонат.

Проте навіть у таких нетрях трапляються дива. Не склалося з "Олександрією" - складеться іншим разом. Треба грати. Віддавати належне. І вірити.

Борітеся – поборете.

Олександр Солнцев