Татарський рахунок

А я от думаю собі: що нас єднає з Росією? І знаходжу відповідь у російської журналістки Юлії Ладиніної:

"Русские вымирают со скоростью один миллион человек в год. Продолжительность жизни в России для мужчин составляет 64 года. В городе Норильске асфальт на полметра проеден дождями из серной кислоты – от Норильского Горно-металлургического комбината.

В городе Дзержинске – бывшей столице российского химического оружия – чувствуешь себя, как во время первой мировой при газовой атаке. Я никогда не слышала, чтобы Путин хоть палец о палец ударил о российской экологии".

Один до одного те саме, що ми бачимо на Сході України. Таке саме вимирання і така сама смертельна екологія.

А чому? Бо тим, хто керує нами і ними, глибоко начхати на свій народ. Це лише на словах Путін страждає, що Сибір несходима і досі не залюднена, і китайці тільки й чекають, коли можна зайняти цю землю обітовану, яку вони уже називають своєю. Чи то пак, як люблять старші брати казати, "ісконно" китайською.

От звідси й брєдовая ідея Антона Брєдіхіна з партії "Єдіная Росія": "Базова суть питання полягає в створенні сприятливої основи для міграції (на початку трудової) на територію Північного Сибіру 7 млн. українців, в основному з Західної частини країни, на Південь Сибіру – 3,5 млн. кавказців, і перенаправлення міграційних потоків з Центральної Росії в Зауралля 5 млн. таджиків і киргизів". Бо "лише так, при тенденції скорочення населення Сибіру ми можемо створити перший демографічний кордон проти китайського напливу".

Що цікаво: переселити він хоче якраз не східняків, де безробіття і депресія набагато вищі, а саме західників, які воліють працювати в Західній Європі. Не без підступного бажання їх же ж і асимілювати.

Уже скільки років діє указ Путіна про підтримку росіян, які повернуться на Родіну, а повернулися з України буквально одиниці. Не манить їх Родіна. Воліють жити в еміграції.

Здавалося б, якщо ти вже, Вова, так переживаєш за народ, то займися проблемами демографії, щоб вимирання припинити. А то ж приріст, якщо і є, то лише за рахунок азійських та кавказьких народів. А від них добра не жди. Ось і перша ластівочка.

Газета "Звезда Поволжья" надрукувала статтю Закі Зайнулліна "Россия глазами татарина", в якій автор звинуватив росіян у великодержавному шовінізмі. Росіяни "превращали земли других народов "в исконно русские земли".

Захватывали земли столетиями и шли дальше на земли других соседей. И дальше опять, и дальше. И отбирали, отбирали, отбирали… Начался обратный процесс. Все завоеванные земли (1/6 часть суши земного шара) сегодня прорастают сорняком и лесом. Нет работающих на них".

За роки совєтської влади селянство було в Росії знищене. "На земном шаре Россия – единственная страна, где пустуют земли. Она не обрабатывается, и в России никому земля не нужна. И выхода отсюда никакого нет. Никто не хочет вернуться обратно в деревню на землю. Народ, который ушел с земли, вымирает, исчезает.

И в этом исчезновении, вымирании русские идут впереди всех других народов... Видимо, пройдет еще 15–20 лет, и на поля России, покрытые сорняком и деревьями, мирным путем начнут переселяться китайцы, японцы и среднеазиатские народы. Японцы займут Камчатку, Сахалин, Курильские острова и Приморье до Хабаровска.

Западнее Хабаровска до Урала все займут китайцы. Европейская часть достанется "своим азиатам". Русских погубила страсть к завоеваниям чужих земель. Хватать-то нахватали чужой земли много, но на завоеванных землях не работали и не делали эти земли "своей родиной".

Зате грабувати навчилися краще за своїх друзів-монголів: "Чингисхан, Батый-хан с завоеванных ими народов брали 10%-ный ясак. Сегодня российское правительство отбирает у Татарстана 75% бюджета. В 7,5 раза больше, чем монгол".

Путін, який так бідкається про права меншин в Україні, 2 грудня 2007 року підписав закон №309 про припинення викладання у школах рідної мови неросійських народів, назвавши її "региональным компонентом". І жоден російський інтелігент не пікнув.

Зараз Путін любить розповідати, якою доброю матінкою була Росія для усіх народів, а ось що каже про це татарин: "в начале ХХ века в Казани татарам запрещали в городском транспорте разговаривать… на татарском языке.

На воротах парков, садов, мест отдыха Казанской губернии до октября 1905 года были прикреплены надписи: "Солдатам, собакам и татарам вход воспрещен!". И ни в одно высшее учебное заведение до 1905 года татар не пускали. Только крестившихся татар".

Статистика не може брехати: біля 80 народів щезло, відколи їх завоювала Росія.

З. Зайнуллін розглядає усі російські негаразди за пунктами. Останній пункт досить оригінальний і відповідає на питання, чому "русская женщина "слаба на передок" и "легко доступна".

Виявляється, уся причина в алкоголізмі: "И из-за постоянного изобильного потребления алкоголя у русского мужчины в организме произошли необратимые сексуальные генетические изменения. Он стал сексуально слабым. У него половой орган мужской уже "не работает" как положено настоящему мужчине.

Русского мужчины "не хватает" даже своей единственной, любимой жене! "Живет" он в постели со своей женой по времени мало, только несколько минут, а этого недостаточно, чтобы жена удовлетворилась. И природная потребность русской женщины более четырехсот лет не удовлетворяется своим русским мужиком в сексе.

Уже много поколений русских женщин встают с постели, неудовлетворенные мужем, а только возбужденные и раздраженные. Это самая большая трагедия русского народа".

Ну, можливо, це не найбільша трагедія, але такої образи російський народ ще від жодного іншого представника меншин не зазнавав. Не дивно, що головному редакторові газети "Звезда Поволжья" Рашиту Ахметову винесли попередження за цю публікацію.

Однак татарський рахунок – не виняток. Схожі публікації, хоч і не такі гострі та образливі, з'являються в пресі й інших народів. Поширення ісламу автоматично веде до вивчення іншої історії свого народу, ніж та, яку препарували у шкільних підручниках у Кремлі.

У медресе діти татар і башкир (вважається, що ці народи розділені штучно) вивчають історію опору, історію боротьби свого народу із московськими завойовниками. Коли ці діти підростуть, то скажуть своє слово.

Адже вчилися вони за картою Великого Татарстану, який межує на заході з Московією, а на Південному Сході з Китаєм. Чи є на цій території місце для переселенців з Галичини?

Юрій Винничук